Йо́жеф Дьє́рдь (; , Шаторальяуйгей, Королівство Угорщина, Австрійська імперія — , Мараморош-Сигіт, Королівство Угорщина, Австрійська імперія) — угорський медик, природознавець, ботанік, мінералог. Доктор медицини. Головний лікар комітату Мараморош на Закарпатті.

Життєпис Народився 13 липня 1813 року в місті Шаторальяуйгей — центрі комітату Земплин. Батько Йожеф був протестантським священником і підтримував тісні зв'язки з видатним угорським письменником Ференцом Казінці .

Початкову освіту здобув удома, куди різних вчителів запрошував батько. Також навчався у школі в Сатмарі. Спершу здобув юридичну освіту у Шарошпатаку, після чого працював присяжним нотаріусом у Королівській судовій палаті у Пешті. 1831 року вступив до Пештського університету, де вивчав медицину. Закінчив навчання 1835 року. Тоді ж призначений в університеті доцентом, протягом року викладав ботаніку.

1836 року захистив дисертацію «Про ступеневий розвиток природних істот» () і здобув ступінь доктора медицини, присуджений 15 березня того ж року. У своєму дисертаційному дослідженні вперше запропонував певні наукові положення стосовно теорії еволюції, подібно до того, що пізніше описав Чарлз Дарвін .

Одразу ж після здобуття докторського ступеню за сприяння графа призначений головним лікарем комітату Мараморош (нині — східна частина Закарпатської області та жудець Марамуреш у Румунії). Проживав у Хусті. Багато зусиль доклав для удосконалення лікування хвороб у комітаті.

Лікарську діяльність поєднував із науковою. Вивчав мінеральні води, поклади мінералів, рослинність Мармарощини і Парціуму, уперше описав їхні цілющі властивості, рекомендував до застосування у лікарській практиці. Склав перелік понад 170 мінеральних вод комітату Мараморош, які 1843 року використав пештський професор при складанні загальноугорського каталогу. Зробив великий внесок у систематизацію флори Мармарощини, проводив також дослідження із застосування мікроскопа. Співпрацював з науковцями , та Лайошем Вагнером. Зібрав великий гербарій із різних рослин краю, проте всі зразки були втрачені внаслідок пожежі в Мармарош-Сиготі 9 серпня 1859 року.

1849 року виступив з ідеєю заснувати в комітаті Мараморош історико-природниче товариство, однак пропозицію відхилили через тодішні події — революцію 1848—1849 років в Угорщині. Доклав зусиль до заснування Музейного товариства у Мармарош-Сиготі, однак створили його 1872 року — за 10 років після смерті Дьєрдя.

Помер у Мармарош-Сиготі 21 грудня 1862 року.

Праці За результатами своїх досліджень опублікував низку наукових статей в угорських наукових журналах, зокрема в журналі «Медичний збірник» ().

Orvostudori értekezés. A természeti testeknek lépcsőnkénti kifejlődéséről. [De graduata corporum naturae evolutione. Dissertatio inaug. physiographica.] Pest, 1836. Ideen zur Organisation des öffentlichen Medicinalwesens in Ungarn. Zeitschrift für Natur- und Heilkunde, II. Band, Nr. 5. Wien, 1855.

Родина Одружений з Борбалою Латор (). У шлюбі народилося двоє синів:

(1844—1906) — письменник, перекладач, журналіст; Ендре (1848—1927) — політик, міністр сільського господарства (1905).

Примітки