Пла́нківська пло́ща () — одиниця вимірювання площі у планківській системі одиниць. Визначається як площа, обмежена квадратом, довжина сторони якого дорівнює планківській довжині . Використовується у ядерній фізиці і квантовій теорії поля а також у термодинаміці чорних дір, де відповідає певній кількості інформації. є похідною одиницею і визначається виключно на основі фундаментальних констант теорії відносності, гравітації та квантової механіки.
Планківська площа відповідає: ≈ 2,61177 × 10−70 м2,
де: — редукована стала Планка (стала Дірака, ); — гравітаційна стала; — швидкість світла у вакуумі.
Для усіх практичних задач ця одиниця є дуже малою. В одиницях планківської площі може вимірюватись поперечний перезі розсіювання для реакцій елементарних частинок з вкрай низькою імовірністю. Так, переріз розсіювання гравітонів на атомі водню дорівнює 1 .
Одиниця із розмірністю площі у різних варіантах планківської системи одиниць може визначатись по-різному. Так, якщо як одинична площа використовується площа круга з радіусом а не квадрата зі стороною то планківська площа виявляється у разів більшою:
≈ 8,205117 × 10−70 м2,
а якщо замість редукованої сталої Планка використовується звичайна , то у разів більшою:
≈ 1,64102 × 10−69 м2.
Див. також Фізичні константи
Примітки
Посилання Planck Area. — Wolfram Scienceworld.