Анатолій Андрійович Ананьєв (, місто Ауліє-Ата, тепер Тараз, Казахстан — , Москва, Російська Федерація) — радянський письменник і державний діяч. Депутат Верховної Ради РРФСР 11-го скликань. Народний депутат СРСР (1989—1991). Герой Соціалістичної Праці (16.11.1984).
Життєпис Народився 18 липня 1925 року в місті Ауліє-Ата, де його батько служив у Червоній армії. Невдовзі батька поранили в бою з басмачами, а після одужання він демобілізувався й вивіз родину до себе на батьківщину, у село Риково Бугульминського повіту (з 1937 року — село Ключівка Бугульминського району Татарської АРСР). Під час колективізації родину розкуркулили, і, рятуючись від голоду, вони виїхали до Узбекистану. Батько займався там садівництвом і знову був розкуркулений.
Закінчивши 7 класів, Анатолій Ананьєв з 1940 року працював учнем електромонтера бавовноочисного заводу в Намангані Узбецької РСР. Вступив до сільськогосподарського технікуму за спеціальністю «технічні культури».
У 1943 році призваний до Червоної армії, чотири місяці навчався у винищувально-протитанковому артилерійському училищі РСЧА в Фергані, після чого одразу брав участь у Курській битві. У 1945 році демобілізований і комісований інвалідом другої групи.
Невдовзі отримав диплом про закінчення сільськогосподарського технікуму, працював агрономом у колгоспі, агрономом районного земельного відділу, помічником завідувача державної сортовипробовувальної дільниці, начальником цеху ферментаційного заводу.
Вступив на заочне відділення до Алма-Атинського сільськогосподарського інституту. Закінчивши інститут, покинув свою попередню роботу і в 1950 році вступив до Алма-Атинського державного університету імені Кірова на філологічний факультет, який закінчив у 1957 році.
Член ВКП(б) з 1950 року.
Письменницьку діяльність розпочав із книги віршів, опублікованої у 1956 році. Увагу читачів привернув роман про Курську битву «Танки йдуть ромбом» (1963).
З 1959 року — літературний співробітник газети «Алма-Атинская правда», заступник головного редактора Казахського державного видавництва художньої літератури.
У 1963—1967 роках — секретар правління Спілки письменників Казахської РСР.
У 1967 році був призначений першим заступником головного редактора журналу «Знамя».
З 1970 року — секретар правління Спілки письменників РРФСР.
У 1973—2001 роках — головний редактор журналу «Октябрь». Був заступником голови Радянського комітету захисту миру.
У 1980-х роках входив до редакційної колегії героїко-патріотичного літературно-художнього альманаху «Подвиг». У 1993 році підписав «Лист сорока двох».
Помер 7 грудня 2001 року. Похований у Москві на Троєкуровському цвинтарі.
Нагороди і звання Герой Соціалістичної Праці (16.11.1984) орден Леніна (16.11.1984) орден Жовтневої Революції (2.06.1981) орден Вітчизняної війни I ст. (11.03.1985) орден Вітчизняної війни IІ ст. (5.02.1944) два ордени Трудового Червоного Прапора (17.07.1975, 9.09.1971) орден «Знак Пошани» (28.10.1967) орден «За заслуги перед Вітчизною» III ст. (Російська Федерація) (17.07.1995) медаль «За трудову відзнаку» (3.01.1959) медаль «За відвагу» срібна медаль імені Олександра Фадєєва (1972) медалі Почесна грамота Московської міської думи (14.07.2000) Державна премія РСФСР імені М. Горького (1978) — «за роман «Версти кохання» (1971)»
Книги Верненські оповідання. Алма-Ата, 1958 Малий заслін. Алма-Ата, 1959 Жорнівці. Алма-Ата, 1962 Танки йдуть ромбом. Москва, 1963 Козирі ченця Григорія. Москвіа: Воениздат, 1964 Після війни. Москва: Воениздат, 1969 Межа. Москва: Советский писатель, 1970 Версти кохання. Москва, 1972 Забути не можна. Роман, повість і оповідання. Москва, 1972 Вибрані твори у 2 томах. Москва, 1977 Роки без війни. Москва, 1977-1978 Головна дорога. Москва: Советская Россия, 1978 Перевали. Москва, 1980 Нагадування старих істин. Москва, 1982 Зібрання творів у 4 томах. Москва, 1984—1985 Скрижалі та дзвони. Москва: Современник, 1990 Лики безсмертної влади. Цар Іоанн Грозний. Москва: Новости, 1993. 624 с. Покликання Рюриковичів. Москва, 1996 Зібрання творів у 8 тт. (1995—1998)
Примітки
Джерела Лексикон русской литературы XX века = Lexikon der russischen Literatur ab 1917 : [пер. с нем.] / В. Казак. Москва : Культура, 1996.