Станіслав Криницький, кодове ім'я «Тимкович» (; 5 травня 1889, Чернівці — 18 вересня 1914, Борусова) — оберлейтенант Польських легіонів, активіст руху за незалежність Польщі, «один з найулюбленіших і найближчих друзів Командира».

Біографія Станіслав народився в родині Кароля, радника Імператорсько-Королівського крайового суду в Чернівцях, а згодом радника Імператорсько-Королівського Вищого крайового суду у Львові, та Францішки, уродженої Войнарович. Закінчив середню школу у Львові, де також склав іспит на атестат зрілості. Закінчив філософський факультет Львівського університету. Був членом соціалістичної молодіжної організації «Пломень». Пізніше він був членом Польської соціалістичної партії (ППС) та ППС – Демократична партія Галичини та Сілезії.

У 1909 році він вступив до Союзу активної боротьби, а в 1910 році — до Стрілецького союзу. Закінчив офіцерську школу, склав іспит і був одним із 67 осіб, які отримали офіцерський знак «Парасоль» від Юзефа Пілсудського. Він був співорганізатором жіночого відділення Стрілецького союзу. Він брав активну участь у редакційній колегії журналу «Стрілець», який видавався з 1914 року. Співпрацював над створенням правил стрільби. З 1913 по 1914 рік він служив ад'ютантом і секретарем Юзефа Пілсудського.

Після початку Першої світової війни, як і майже всі члени Стрілецького союзу, він приєднався до підрозділів Пілсудського. Спочатку він став комендантом Краківського етапу. Коли 16 серпня 1914 року було створено Верховний Національний Комітет, Криницького було призначено на роботу до його Військового відділу. У 1914 році він був керівником Техніко-бойового відділу Військового відділу Західного відділу Верховного Національного Комітету.

10 вересня його було призначено до саперної роти Польських легіонів. Під час операцій з 1-м піхотним полком поблизу Борусової він потонув, шукаючи брод через Віслу. Його було поховано на парафіяльному цвинтарі в Грембошові. Пізніше його було перенесено на військовий цвинтар № 250 у тому ж місті. Його було поховано у братській могилі з 17 іншими легіонерами.

Нагороди

Офіцерський знак «Парасоль» Virtuti Militari, срібний хрест (№ 7697; 17 травня 1922, посмертно) — 1 жовтня 1936 року переданий його сестрі Францішці Малевській. Хрест Незалежності (19 грудня 1930, посмертно) — «за працю в справі здобуття незалежності.»

Примітки

Література

L. Dubacki, Polski Słownik Biograficzny t. XV, 1970.