«Галол» (до 1994 року — Дрогобицький дослідний завод) — колишнє підприємство нафтохімічної промисловості, яке існувало з 1967 по 2010 рік. Було провідним українським виробником вузькоспеціалізованих мастил для військової техніки та залізничного транспорту. У 2012 році більшість будівель заводу були знесені, а територію розрівняно.
Історія Дрогобицький дослідний завод був заснований у 1967 році й спеціалізувався на розробці та виробництві присадок до моторних мастил, антиоксидантів, моторних, гідравлічних і трансмісійних олив, а також цілої серії масляно-охолоджувальних рідин для обробки металів. Підприємство було незамінним виробником цілої низки видів продукції, аналогів якої не випускало жодне з підприємств Радянського Союзу.
Після розпаду СРСР Дрогобицький дослідний завод як складова оборонно-промислового комплексу увійшов до складу державного концерну «Бронетехніка України». Проте вже 1993 року завод підпав під програму приватизації, і в 1994 році за сприяння Науково-виробничого об'єднання малотоннажних мастильних матеріалів «МАСМА» було створено Відкрите акціонерне товариство «Галол». Тоді ж купівлею підприємства цікавилася британська компанія «Шелл», проте здійснити угоду так і не вдалося.
У період з 1992 по 2005 рік тривала інтенсивна програма перепрофілювання підприємства на випуск ширшої лінійки олив — моторних, гідравлічних, трансмісійних, індустріальних, а також різних присадок до мастил, стабілізувальних антидетонаційних добавок та інгібіторів корозії. Паралельно підприємство розвивало й сферу виробництва олив спеціального призначення для військової техніки та залізничного транспорту.
Також у перший період незалежності далася взнаки повна залежність підприємства від російської сировини. Так, у радянський час близько 80% усієї сировини на Дрогобицький дослідний завод постачалося з Російської РФСР — Пермського, Кстовського та Волгоградського нафтопереробних заводів. Це призвело до проблем із постачанням сировини вже за незалежності України.
Після приватизації своє директорське крісло зберіг Ярослав Гарун, який обіймав цю посаду з 1984 року. Він сприяв розбудові на «Галолі» науково-дослідної бази, яка за весь час роботи розробила понад 140 видів нової продукції (більшість із них було передано у серійне виробництво). Проте керівництво Ярослава Гаруна обірвалося 13 липня 1999 року після його трагічної загибелі внаслідок замаху на життя.
Саме в той період на заводі розпочалися найбільші проблеми з виробництвом, а накопичені борги перед працівниками та кредиторами все більше наближали підприємство до банкрутства. Так, станом на 1999 рік завантаження виробничих потужностей підприємства не перевищувало 4 %, що було зумовлено відсутністю обігових коштів на закупівлю сировини. І вже 2001 року «Галол» повністю призупинив виробництво.
Зважаючи на критичну ситуацію на підприємстві та неможливість розрахуватися за заборгованістю, 2001 року за позовом Дрогобицького міського управління Пенсійного фонду України Господарський суд Львівської області порушив справу про банкрутство «Галола» й наклав арешт на його банківські рахунки та майно.
28 серпня 2002 року завод продали за 2,5 мільйона гривень Товариству з обмеженою відповідальністю «Міжгалузеве підприємство «Енерготехпром»», яке наступного дня — 29 серпня — перепродало його Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК-Груп».
Попри тривалу процедуру санації та невиплачені борги із заробітної плати, які наступного, 2003 року вже становили 1,4 мільйона гривень, на підприємстві, де тоді залишилося всього 450 працівників, взялися за відновлення виробництва. Того ж року було відновлено роботу лінії з виробництва олив та присадок, зокрема й танкових олив на замовлення Заводу імені В. О. Малишева. Також підприємство долучилося до державної програми «Етанол», підписавши в її межах угоду про співпрацю з Нафтопереробним комплексом «Галичина». За цією угодою «Галол» розпочав постачання на виробничі потужності «Галичини» антидетонаційних добавок для виробництва бензину підвищеної якості з планом виходу до кінця 2004 року на випуск бензину європейського зразка.
Проте новий власник — «ФК-Груп» — не збирався виплачувати стару заборгованість із заробітної плати, тож шляхом махінацій представники «ФК-Груп» позбавили профспілку права голосу в процесі санації підприємства, виключивши її з числа кредиторів. Це спричинило обурення трудового колективу, який разом із лівими активістами по всій Україні з 2004 по 2010 рік улаштовував регулярні протести, паралельно позиваючись за повернення собі підприємства.
Попри протести та судову тяганину, завод продовжував функціонувати. Так, уже 2006 року підприємство приступило до виконання контракту з Пакистаном на суму 90–120 тисяч доларів щодо постачання 60–80 тонн мастил для танків. Паралельно «Галол» виконував зобов'язання за великими контрактами з Міністерством оборони України та «Укрзалізницею».
Проте «ФК-Груп», розуміючи можливість втрати активів «Галолу» у випадку програшу в суді, не інвестували в розвиток підприємства, а навпаки — розкрадали його майно. У 2007 році, коли трудовий колектив усе ж відсудив собі весь майновий комплекс «Галолу», добившись скасування всіх рішень судів щодо банкрутства ВАТ «Галол» та призначення санатора, люди отримали розграбоване підприємство зі знищеним устаткуванням.
Попри спроби відновити виробництво й за цей рахунок погасити борги, у грудні 2010 року суд постановив розпродати завод, щоб виплатити всю накопичену заборгованість Відкритого акціонерного товариства «Галол». У 2012 році більшість будівель заводу були знесені, а територію розрівняно.
Продукція На «Галолі» станом на 2006 рік було організовано виробництво антикорозійних і беззольних присадок, інгібіторів корозії, стабілізувальної антидетонаційної добавки САД, а також олив різного призначення: моторних, гідравлічних, трансмісійних, індустріальних та спеціальних.
Примітки