Отруєння молюсками пов'язані насамперед із двостулковими молюсками (такими як мідії, устриці та гребінці). Оскільки ці тварини є і накопичують поживні речовини з води, вони можуть акумулювати з їжею токсини, вироблені мікроскопічними організмами, такими як ціанобактерії, діатомові водорості та динофлагеляти.

Отруєння молюсками може мати наслідки у вигляді чотирьох синдромів: Амнестичне отруєння молюсками (ASP) Діарейне отруєння молюсками (DSP) Нейротоксичне отруєння молюсками (NSP) Паралітичне отруєння молюсками (PSP)

Амнестичне отруєння Амнестичне отруєння молюсками (, ASP) спричиняє домоєва кислота. Цей токсин у природних умовах продукується морськими діатомовими водоростями, що належать до роду , та видом Nitzschia navis-varingica Nitzschia navis-varingica. Накопичуючись у високих концентраціях у молюсках внаслідок пасивного харчування, домоєва кислота може через споживання заражених морепродуктів потрапляти до організмів птахів, морських ссавців та людей. Окрім молюсків, її можуть накопичувати й інші морські організми, які споживають фітопланктон, такі як анчоуси та сардини.

Домоєва кислота діє як нейротоксин, вражаючи у мозку насамперед гіпокамп і ядра мигдалини. Вона пошкоджує нейрони, активуючи AMPA- та каїнатні рецептори, що викликає приплив кальцію. Хоча надходження кальцію до клітин є нормальним процесом, його неконтрольоване збільшення призводить до дегенерації клітини.

Симптоми з боку шлунково-кишкового тракту можуть з'явитися через 24 години після споживання уражених молюсків і включати блювання, нудоту, діарею, абдомінальні спазми та геморагічний гастрит. У найважчих випадках протягом кількох годин або до 3 днів можуть розвиватися неврологічні симптоми — головний біль, запаморочення, дезорієнтація, розлади зору, втрата короткочасної пам'яті, рухова слабкість, судоми, рясна респіраторна секреція, гикавка, нестабільний артеріальний тиск, аритмія та кома. Дуже високі дози токсину або такі фактори ризику, як похилий вік чи ниркова недостатність, можуть померти (смерть настала у чотирьох із 107 підтверджених випадків). У деяких випадках спостерігалися незворотні наслідки, такі як втратв короткочасної пам'яті та периферична нейропатія.

Відомого антидоту проти домоєвої кислоти не існує, тому у разі відповідності симптомів опису рекомендується негайна медична допомога. Термічна обробка продуктів або заморожування тканин ураженої риби чи молюсків не знижує токсичність. Домоєва кислота є дуже стабільним і термостійким токсином, який може уражати нирки в концентраціях, що становлять сотню частку від тих, які викликають неврологічні ефекти.

Діарейне отруєння

Діарейне отруєння молюсками (англ. Diarrhetic Shellfish Poisoning, DSP) проявляється інтенсивною діареєю та сильним болем у животі. Іноді також можуть виникати нудота та блювання. Симптоми зазвичай проявляються приблизно через пів години після споживання заражених молюсків, а їхні наслідки тривають орієнтовно одну добу. Причиною є , яка пригнічує в клітинах кишечника, що робить їх надзвичайно проникними для води й спричиняє рясну та інтенсивну діарею з високим ризиком зневоднення. Зазвичай симптоми, що становлять загрозу для життя, не виникають; смертельних випадків від DSP зареєстровано не було.

Нейротоксичне отруєння

Нейротоксичне отруєння молюсками (англ. Neurotoxic Shellfish Poisoning, NSP) спричиняється споживанням морепродуктів, заражених , що виробляються динофлагелятами, зокрема . Спалахи NSP зазвичай спостерігаються після (так званий «червоний приплив Флориди»). Токсини знаходяться в плоті молюсків протягом 2–8 тижнів після події цвітіння, проте були повідомлення про затримку токсинів протягом майже одного року. Бреветоксини не мають смаку та запаху і не можуть бути знищені шляхом промивання, очищення, термічної обробки, заморожування або застосування кислоти. На сьогоднішній день не існує розумних засобів запобігання поглинанню токсинів молюсками, а також видалення токсинів з молюсків після збору врожаю.

У середньому симптоми починаються через 3-4 години після вживання, але можуть виникнути від кількох хвилин до 18 годин. Зазвичай вони включають неврологічні та шлунково-кишкові проблеми, такі як нудота, блювання, діарея оніміння та поколювання в губах, роті, обличчі та кінцівках (останнє пацієнти описували як «ніби нерви горять» або «наче мурахи що повзають і кусаються всюди»). Менш поширені симптоми можуть включати атаксію, втрату координації, параліч кінцівок, відчуття жару та холоду порушення мовлення, головний біль та розширення зіниць. Пацієнти можуть виглядати дезорієнтованими або п'яними. Рідко може виникати дихальна недостатність, що потребує штучної вентиляції легень. Але, незважаючи на цю сукупність серйозних симптомів, жодного випадку смерті від NSP не зареєстровано.

Лікування здебільшого підтримуюче, з моніторингом та лікуванням симптомів — внутрішньовенні вливання рідин та спостереження за дихальною функцією та знеболювання. Для дезінфекції шлунково-кишкового тракту пацієнту дають активоване вугілля можна дати пацієнту протягом чотирьох годин після отруєння. Специфічного антидоту для бреветоксинів не існує проте певний ефект може мати манітол як основний засіб лікування отруєння динофлагелят.

Паралітичне отруєння

Паралітичне отруєння молюсками (англ. Paralytic Shellfish Poisoning, PSP) викликають переважно сакситоксини, які виробляють динофлагеляти, діатомові водорості та ціанобактерії. Найбільш поширені продуценти цих токсинів і найчастіший винуватець спалахів PSP у субарктичних, помірних та тропічних регіонах — динофлагеляти роду Alexandrium. В Азії PSP пов'язують насамперед із появою виду Pyrodinium bahamense. Також сакситоксини здатні накопичувати в собі деякі риби, зокрема фугу (скелезуб), що робить їх споживання небезпечним. Зазвичай молюски можуть зберігати цей токсин протягом кількох тижнів після того, як мине цвітіння води, але інші, як-от двостулкові роду Saxidomus, здатні зберігати цю речовину до двох років. Зустрічаються й додаткові токсини, такі як і . Усі вони діють переважно на нервову систему. Вони стійкі до нагрівання та дії кислот, тому звичайні методи кулінарної обробки не знищують їх.

Симптоми можуть з'явитися через 10–30 хвилин після вживання і включають нудоту, блювання, діарею, біль у животі, парестезію та печіння в губах, яснах, язику, обличчі, шиї, кінцівках і пальцях. Також можливі ускладнене дихання, сухість у роті, відчуття задухи, порушення мовлення та втрата координації. Токсини здатні зв'язуватися поблизу іонного каналу натрію, блокуючи проходження калію та/або натрію в клітину і з неї, що обмежує передачу сигналів між нейронами і може призвести до часткового або повного паралічу. У крайніх випадках, особливо у людей з імунодефіцитом, PSP може бути смертельним.

Антидоту для нейротоксинів PSP наразі також не існує. Більшість пацієнтів з PSP страждають лише від незначних симптомів, які тривають до виведення токсину з організму, тому при незначному впливі можна очікувати спонтанного одужання. У відносно рідкісному випадку клінічно значущого паралічу дихання застосовують симптоматичне лікування у вигляді кисневих добавок та/або штучної вентиляції легень, доки симптоми не зникнуть.

Окрім небезпеки для людей, PSP вказують як можливу причину високої смертності морських ссавців, зокрема каланів на Алясці, оскільки одним з основних видів їхньої здобичі є молюск який біоакумулює сакситоксин як хімічний захисний механізм. Поїдання скумбрії, зараженої сакситоксином, пов'язували з масовою загибеллю горбатих китів. Також припускають, що PSP стало причиною загибелі тюленів-монахів у Середземному морі, хоча у цьому випадку бракує додаткових доказів, щоб виключити інші причини смертності.

Примітки