П́ащенко-Тр́япкін Вас́иль Ів́анович (при народженні — Пащенко, 29 січня 1809, село Пересічне, Харківська губернія — 15 травня 1894, Москва) — видатний харківський підприємець, купець і меценат.
Біографія
Василь Пащенко народився 29 січня 1809 в селі Пересічне в Харківській губернії в родині селян із села Пісочин. Початкову освіту здобув у місцевого священнослужителя — протоієрея Іоанна Дахневського. Молодим юнаком виїхав до Москви, де почав свою кар'єру у торговій справі на службі в купця 1-ї гільдії Івана Микитовича Тряпкіна. Наполегливо працювавши, Пащенко піднявся від посади прикажчика до рівня ділового компаньйона. Після смерті Івана Тряпкіна Василь Іванович отримав значну частину його майна, у тому числі харківську нерухомість. На знак поваги до свого наставника додав його прізвище до свого, ставши Пащенком-Тряпкіним.
З 1850-х років Пащенко-Тряпкін розпочав активну забудову земельних ділянок у центральній частині Харкова, які скуповував у різних власників — Павлових, Карпових, Расторгуєвих тощо. Ділянки були обмежені Покровським монастирем, вулицями Університетською, Клочківською та Купецьким провулком (нині — Соборний узвіз). Він реконструював старі будівлі та зводив нові, створюючи прибуткові будинки з магазинами, квартирами, офісами, мебльованими кімнатами та молільнями. Його масштабний торговий комплекс, зведений до 1858 року, став найбільшою будівлею міста на той час. Проєкти здійснювалися за участю інженера Івана Федоровича Колодяжного та інших архітекторів.
Найвідомішим архітектурним внеском Пащенка-Тряпкіна у міський простір Харкова став пасаж, відкритий у 1875 році. Це був критий торговий прохід у складі т. зв. «Великого корпусу» — між Університетською вулицею та Купецьким узвозом. Пасаж складався з двох галерей, з'єднаних під прямим кутом, з численними магазинами з обох боків. Його проєкт виконав архітектор Дмитро Степанович Черненко, а конструкції, включно з пішохідним містком через узвіз, реалізував Іван Федорович Колодяжний. Входи розташовувалися з боку Університетської та біля сучасної інсталяції із вогнем у сквері «Вічний вогонь», куди виходив місток. Пасаж і торговий будинок Пащенка-Тряпкіна слугував місту до 1940-х років, згодом був пошкоджений під час Другої світової війни та розібраний під час повоєнної відбудови.
Окрім торгівлі та хімічного виробництва Василь Пащенко займався меценатством. Його коштом відреставровано та розбудовано Михайлівський храм у його рідному селі Пересічному, він передавав церковне обладнання іншим сільським церквам, фінансував у селах училища, допомагав малозабезпечиним учням та сім'ям. Наприкінці ХІХ століття жертвував гроші на реставрацію Дмитрівської церкви в Харкові.
Василь Іванович помер 15 травня 1894 року, перебуваючи в Москві. Його поховали 17 травня у Московському Донському монастирі, до того, як про смерть дізналися у Харкові. Всю свою нерухому власність, що оцінювалася у приблизно 1 500 000 рублів, він заповідав місту Харкову. Сюди входили і завод на Іванівці, і житлові, торгові будинки в Харкові та інших містах. В умовах заповіту також було зазначено, що місто має довічно виплачувати його сину 30 000 рублів з доходів його колишнього майна. Також він заповідав цінні папери, готівку та товари, які разом із нерухомим майном оцінювалися на сумму 2 262 620 рублів.
Вшанування
26 вересня 1894 року Купецький провулок у центрі міста був перейменований на Пащенко-Тряпкінський з'їзд. Така назва проіснувала до 1919 року, коли радянська влада перейменувала його на честь російського терориста Степана Халтуріна. Нині вулиця названа Соборним узвозом. 1895 року підіймалося питання про встановлення пам'ятника Пащенку-Тряпкінові. Проєкт виконаний архітектором Михайлом Іродіоновичем Дашкевичем, але так і не був реалізований. Вулиця у Холодногірському районі міста, де розташовувався його хімічний завод, досі називається ПащенківськоюРішення Харківської міської ради «Про затвердження Реєстру назв урбанонімів в м. Харкові» від 25 грудня 2002 року. На вулиці Конторській зберігся прибутковий будинок Пащенка-Тряпкіна.
Див. також
Торговий будинок Пащенка-Тряпкіна
Примітки
Джерела