Термін «локівське застереження» чи "застереження Лока" був введений у 1974 році Робертом Нозіком для опису інтерпретації трудової теорії власності Джона Лока, в якій стверджується, що хоча люди мають право на отримання приватної власності від природи через прикладання праці, вони можуть зробити це лише за умови, що «її ще достатньо, і залишилося стільки ж добра; і більше, ніж могли б використати ті, хто ще не забезпечений».

Формулювання Лока Попереднє формулювання, яке є центральним для концепції власності Лока, викладене в розділі V, параграфі 27 його знаменитого твору "Два трактати про правління" :

Тоді його застереження сформульовано таким чином:Хоча земля та всі нижчі істоти є спільним надбанням усіх людей, проте кожна людина має право власності на саму себе: ніхто, крім неї самої, не має на це права. Можна сказати, що праця її тіла та плід її рук належать їй по праву. Отже, все, що вона вилучає зі стану, в якому природа це створила й залишила, вона поєднує зі своєю працею та додає до цього щось своє, тим самим перетворюючи це на свою власність. Оскільки він вилучив це зі спільного стану, в якому природа це розмістила, то завдяки цій праці до нього додалося щось таке, що виключає спільне право інших людей: адже ця праця є беззаперечною власністю того, хто її виконав, і ніхто, крім нього, не може мати права на те, до чого вона колись була приєднана, принаймні там, де для інших залишилося достатньо й такого ж доброго у спільному володінні.

— Джон Лок, «Два трактати про правління», розділ V, параграф 27Його застереження формулюється таким чином:Це привласнення будь-якої ділянки землі шляхом її облагороджування також не завдавало шкоди жодній іншій людині, оскільки залишалося ще достатньо землі такої самої якості, і навіть більше, ніж могли б використати ті, хто ще не забезпечився нею. Отже, по суті, через те, що він огородив землю для себе, для інших ніколи не залишалося менше. Адже той, хто залишає стільки, скільки може використати інший, робить те саме, що й не бере нічого взагалі. Ніхто не міг вважати себе скривдженим тим, що інша людина пила воду, навіть якщо вона робила великий ковток, адже у нього залишалася ціла річка тієї самої води, щоб втамувати спрагу. І ситуація з землею та водою, коли обох ресурсів вистачає, є абсолютно такою самою.

— Джон Лок, «Два трактати про правління», розділ V, параграф 33

Угода Фразу «локівське застереження» було введено в 1974 році американським лібертаріанським політичним філософом Робертом Нозіком у його праці «Анархія, держава та утопія». Він базується на ідеях, розроблених Локом у його праці Два трактати про правління, в тому контексті, що власність на себе дозволяє людині вільно поєднувати свою працю з природними ресурсами, перетворюючи спільну власність на приватну. Лок робить висновок, що люди повинні мати можливість захищати ресурси, які вони використовують для життєдіяльності на своїй власності, і що це природне право. Нозік використав цю ідею для формування свого локківського застереження, яке регулює початкове придбання власності в суспільстві, але для того, щоб його ідеї щодо власності набули обґрунтованості та були переконливими, він розробив критерій для визначення того, що робить придбання власності справедливим. Застереження говорить, що хоча кожне привласнення власності є зменшенням прав іншої особи на неї, воно є прийнятним, якщо воно не робить чийсь стан гіршим, ніж було б без будь-якої приватної власності.

У філософії Джоржизму володіння землею є легітимним лише до тих пір, поки відповідній громаді сплачується ринкова орендна плата. Якщо земельна ділянка має позитивну ренту, це означає, що немає землі подібної якості, вільно доступної для інших. Застереження Лока також використовувалося соціалістами та прихильниками універсального базового доходу, щоб вказати на незаконність придбання землі без компенсації.

Критика Американські лібертаріанці, представники сучасної Австрійської школи економіки та анархо-капіталістичних традицій, такі як Мюррей Ротбард прийняли інші погляди Лока на власність, відкинувши водночас застереження Лока. Дехто вважає американського анархо-капіталістичного економіста Волтера Блока та його відмову від застереження Лока підставою для блоківського застереження, яке більше відповідає самій «логіці гомстедингу». Французький дослідник Ай-Тху Данг розкритикував тлумачення Нозіком застереження Лока, заявивши, що воно спотворює його значення, особливо «артикуляцію Локом моральних правил, що регулюють збагачення» Dang, Ai-Thu, "Libéralisme et justice sociale: la clause lockéenne des droits de propriété". In Revue française d'économie, volume 10, n°4, 1995. pp. 205–238 .

Соціалістичні критики цього застереження, такі як Г. А. Коен, вказують на проблему того, що застереження не враховує раніше існуючу нерівність. Коен описує підхід Лока за принципом «хто перший прийшов, той перший обслуговується» як «морально сумнівний». Він наводить приклад, коли хтось називає пляж «своїм» і стягує плату за вхід в обмін на послуги рятувальника. Це задовольнило б умову, оскільки не погіршує нічиє життя, але не враховує той факт, наскільки кращим було б для всіх, якби хтось інший володів пляжем і брав лише 50 центів за краще обслуговування. Він продовжує свою думку стверджуючи, що ця краща альтернатива ніколи не розглядається згідно з умовою Нозіка.

Карл Відерквіст і Грант МакКолл стверджують, що навіть незначні підтвердження щодо цього застереження, такі як ті, що використав Нозік, не виконуються сучасними суспільствами. Найбільш бідні люди сьогодні, навіть у багатих країнах, живуть у гіршому становищі, ніж можна було б очікувати від бездержавної групи мисливців-збирачів, які ставляться до довкілля як до спільного надбання, що не може належати нікому. Вони пишуть: «Встановлення якості життя мисливців-збирачів як базової лінії для порівняння встановлює надзвичайно низьку планку. Трагедія сучасних державних суспільств полягає в тому, що попри все своє багатство та досягнення вони системно так і не можуть перевищити цю планку». Томас Погге сумнівається в тому, чи було б «достатньо і так само добре» доступно всім за часів Локка: «Важко повірити, що твердження Локка було правдивим у його час». «У будь-якому разі», пропонуючи альтернативний глобальний порядок, який актуальний і в наш час, він стверджує, що «він, безумовно, хибний на глобальному рівні сьогодні».