Сибірцев Микола Михайлович (13 лютого 1860 - 2 квітня 1900) - російський геолог і ґрунтознавець, один з учнів В. В. Докучаєва. Відіграв важливу роль у становленні ґрунтознавства, географії ґрунтів, автор першого підручника з ґрунтознавства, що перевидувався 4 рази.

Біографія Микола Михайлович народився 13 лютого 1860 року в м. Архангельськ.

У 1869-1873 роках навчався в Архангельському чотирикласному духовному училиші, після закінчення продовжив здобувати духовну освіту в Арахнаській духовній семінарії де навчався з 1873 по 1878 роки.

З 1878 по 1882 роки навчався на природничому факультеті фізико-математичного факультету Петербурзького університету. Його науковими керівниками були: А. Іноземцев та В. В. Докучаєв.

Після закінчення університету залишився для підготовки до професорського звання.

З 1882 по 1866 роки брав участь у Нижегірській експедиції під керівництвом В. В. Докучаєва.

Наукова діяльність З 1885 по 1892 роки завідував Нижегорським земським природно-історичним музеєм. Досліджував ґрунти Нижегородської, Володимирської, Рязанської та Костромської губерній.

З 1887 по 1890 роки співробітник Геологічного комітету.

У 1892 році брав участь у «Особливій експедиції Лісового департаменту з випробування та обліку різних способів і прийомів лісового та водного господарства в степах Росії», якою керував В. В. Докучаєв.

Викладацька діяльність

У 1892 році В. В. Докучаєв стає директором Ново-Олександрійського інституту сільського господарства та лісівництва, а в 1894 році він організує в його складі першу в Росії кафедру ґрунтознавства, на посаду завідувача якої він запрошує професора М. М. Сибірцева.

У 1896 році захистив магістерську дисертацію на тему: «Окско-Клязьминский бассейн (с геологической картой».

Зі стін Нової-Олександрії в роки роботи там Сибірцева вийшли такі ґрунтознавці як Н. А. Дімо, І. А. Шульга, А. М. Панков, Р. М. Тумін, А. І. Набоких, Н. І. Прохоров, Д. П. Гедеванішвілі, Т. П. Гордєєв.

2 квітня 1900 року помер. Похований в Уфимській губернії, нині - село Воздвиженка (Альшеєвський район Республіки Башкортостан) - де він лікувався кумисом від сухот.

Праці У 1895 році виходить друком робота М. М. Сибірцева «Про основи генетичної класифікації грунтів», де докладно розбирає і дає детальну характеристику класифікації грунтів Докучаєва (1886), і навіть розглядає ідеї Є. Гільгарда та Р. В. Ризоположенського. При цьому кліматичні підходи до генези ґрунтів Е. Гільгарда на думку М. М. Сибірцева невигідно від п'ятифакторної моделі В. В. Докучаєва. Велике значення мали роботи М. М. Сибірцева з методології наукових праць у галузі ґрунтознавства - «Програма дослідження ґрунтів» (1896).

Розробляючи класифікацію ґрунтів М. М. Сибірцев поділяє їх у три відділу (зональних, интразональных і неповних), а 1897 дає їй вигляд таблиці і вперше виділяє підтипи грунтів (наприклад, для чорноземів підтипами були опасисті, звичайні і темно-шоколадні). Ця класифікація була наведена у статті «Грунти» Енциклопедичного словника Брокгауза та Єфрона і надалі лягла в основу сучасних класифікацій.

У 1898 році видав «Схематичну ґрунтову карту Європейської Росії» з масштабом 240 верст в 1 дюймі, яка стала першою картою, складеною з позицій генетичного ґрунтознавства.

У 1899 році великою подією в історії ґрунтознавства стало видання М. М. Сибірцевим курсу лекцій, який став першим університетським підручником з наукового ґрунтознавства.

У 1901 році після смерті світ нова редакція карти В. В. Докучаєва з його участю.

Сім'я

Батько Сибірцев, Михайло Іванович (1822-1912) - Викладач природознавства в семінарії. Старший брат Сибірцев, Іустін Михайлович (1853-1932) - Історик, археограф, палеограф. Брат Сибірцев, Євген Михайлович (1873-1901) - ботанік, ґрунтознавець Брат Костянтин – богослов, викладач Архангельської духовної семінарії. Брат Олександр – словесник, директор реального училища на Кавказі.

Членство в організаціях

1883 - Санкт-Петербурзьке товариство дослідників природи . 1888 - Санкт-Петербурзьке мінералогічне товариство 1891 - Геологічний комітет

Пам'ять

У Музеї землезнавства МДУ (на 25 поверсі Головної будівлі ) встановлено погруддя М. М. Сибірцева . Сибірцівські читання з питань ґрунтознавства у м. Архангельськ

На честь М. М. Сибірцева було названо:

Pleurotomaria sibirtzewi Yakovlev, 1899 - викопний вид черевоногих молюсків, нижня перм європейської частини Росії ; З 1984 по 1991 роки - Банківський провулок Архангельськ носив ім'я братів Сибірцевих, учених, уродженців Архангельська: ґрунтознавця Миколи Сибірцева (1860—1900) та історика Іустина Сибірцева У 2020 році Аксьоновському агропромисловому коледжу присвоєно ім'я російського геолога і ґрунтознавця . гора Сибірцева на острові Кунашир (назва присвоєна в 1946) Масленников Б. Г. Морская карта рассказывает / Под ред. Н. И. Смирнова. — 2-е изд., перераб. и доп. — : Воениздат, 1986. — С. 195 — 35 000 экз. .

Відзнаки та нагороди

золота медаль Всеросійської сільськогосподарської виставки у Москві (1895).

Див. також

Докучаївська школа ґрунтознавства

Бібліографія

Сибирцев Н. М. Об основаниях генетической классификации почв.  Варшава: Тип. К. Ковалевского, 1895. 23 с. Сибирцев Н. М. Классификация почв в применении к России. Ежегодник по геологии и менералогии России; под ред. Н. Криштафовича. 1897. Т. 2, вып. 5. С. 73-78. Сибирцев Н. М. Чернозем в разных странах: Сб. публ. лекций, чит. в Ново-Александр. ин-те сел. хоз-ва и лесоводства. Варшава,1898. Вып. 2. С. 29-48. Sibirtzev N. M. Étude des sols de la Russie. Compte rendu: Congrès géologique international, 7-me session, Russie, 1897. St. Pétersbourg: M. Stassuléwitsch, 1899. P. 73-125: carte: 2 pl. Сибирцев Н. М. Почвоведение: Лекции, читанные студентам Ново-Александрийского Института: Ч. 1-3: Ч. 1: Варшава: Тип. Ф. Чернака, 1899. 146 с.; Ч 2 и 3: СПб.: изд. А. Скворцов, 1899. VII, 360 с.; 2 изд. дополненное. Почвоведение: Лекции, читанные в Институте сел. хоз-ва и лесоводства в Ново-Александрии. Вып. 1-3: СПб.: Тип. И. Н. Скороходова: Вып. 1: Почвообразование (наносы и выветривание). 1900. , 136 с.; Вып. 2: Учение о почве как о массе; Почва как геофизическое образование. 1901. XII, 196 с.; Вып. 3: Описательное почвоведение; География и картография почв; Бонитировка почв. 1901. 212 с.; 3-е изд. СПб: тип. М. П. Фроловой, 1909. XVI, 504 с.; 4-е изд. СПб: тип. М. П. Фроловой, 1914. XVI, 504 с. Сибирцев Н. М. Избранные сочинения: Т.1-2 / под ред. и с предисл. С. С. Соболева. М.: Сельхозгиз. Т. 1: Почвоведение. 1951. 472 с.; Т. 2: Почвоведение и борьба с засухой: (отд. работы). 1953. 584 с.

Примітки

Література

Агафонов В. К. Н. М. Сибирцев: некролог. Мир Божий. 1900. № 9. Отд. 2. С. 32-34. Агафонов В. К., Баранов П. Ф., Глинка К. Д. и др. Н. М. Сибирцев: Его жизнь и деятельность. СПб., 1901. 40 с.; [Рец.] Мир Божий. 1901. № 11. С. 101-102. Бараков П. Ф., Глинка К. Д., Богословский Н. А., Фортунатов А. Ф., Мацеевич К. А., Ферхмин А. Р., Отоцкий П. В. Н. М. Сибирцев, его жизнь и деятельность. Почвоведение. 1901. № 4. С. 1-40. Вернадский В. И. Памяти Н. М. Сибирцева. Bulletin Soc. Imp. natur. Moscou. Прил. проток. 1900. Т. 14. N 5/6. P. 45-50. Голікова О. М., Жидких І. П. Увічнення пам'яті видатного вченого ґрунтознавця М. М. Сибірцев (1860-1900). Знання. 2015. № 9-10. С. 7. Щусев С.В. Н. М. Сибирцев и его научная деятельность. Зап. [Одесского] О-ва естествоиспытателей. 1901. Т. 24, вып. 1. С. 41-55.

(в пер.) (в пер.) Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона Сибірцем Микола Михайлович (1860-1900). Докучаєвці. 1816-2016. ХНАУ ім. В. В. Докучаєва. Харків, 2016. С. 122.

Посилання Біографія Бібліографія в информационной системе «