Оборона Антонівки — це бойові дії Армії Крайової та польського центру самооборони, розташованого навколо колонії Антонівка в Сарненському повіті Волинського воєводства (нині Вараський район Рівненської області), проти загонів Української повстанської армії (УПА) під час Волинської трагедії. Головні бої розгорнулися у липні 1943 року та завершилися ліквідацією цього центру, проте більшій частині польського цивільного населення вдалося врятуватися завдяки близькості залізничної станції.
Передісторія Після знищення польської колонії Паросля у лютому 1943 року, до великого польського села Антонівка почали масово стікатися польські біженці з навколишніх сіл і хуторів. Для захисту цивільних було створено групу самооборони. Вона налічувала близько 100–150 осіб, проте відчувала гострий дефіцит вогнепальної зброї (захисники мали лише кілька гвинтівок, решта були озброєні косами, вилами та сокирами)Władysław Siemaszko, Ewa Siemaszko. Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na ludności polskiej Wołynia 1939–1945, t. 2, Warszawa: „von borowiecky”, 2000, s. 1067, ISBN 83-87689-34-3, OCLC 749680885..
Центр спирався на залізничну станцію «Антонівка», де перебував німецький гарнізон та підрозділи козаків-колаборантів. Це робило залізничний вузол відносно безпечним пунктом для евакуації.
Перебіг подій та штурм Протягом весни та літа 1943 року повстанці УПА здійснювали систематичні напади на навколишні хутори та колонії, що входили до системи захисту Антонівки (зокрема, колонію Паросля ІІ).
Вирішальний наступ сил УПА на центр самооборони відбувся 30 липня 1943 року. Маючи значну перевагу в чисельності та вогнепальній зброї, загони УПА зламали опір самооборонців і спалили польські будинки в колоніїGrzegorz Motyka: Od rzezi wołyńskiej do akcji „Wisła”. Kraków 2011. , s. 145.Władysław Siemaszko, Ewa Siemaszko. Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na ludności polskiej Wołynia 1939-1945, s. 731..
Під час штурму німецькі війська, що охороняли залізничну станцію, практично не втручалися у бої між українцями та поляками, захищаючи лише безпосередньо об'єкти залізниці.
Наслідки та результати Попри те, що сам польський центр самооборони був повністю розгромлений та спалений, з польської точки зору його існування виконало своє головне завдання — стримування сил нападників. Завдяки тривалій обороні та близькості залізничних колій, більшість польських біженців та жителів Антонівки (кілька тисяч людей) встигли сховатися на станції під прикриттям німців або евакуюватися потягами у напрямку Сарн та Рівного. Частину біженців нацисти згодом вивезли на примусові роботи до Німеччини.
Джерела Grzegorz Motyka: Od rzezi wołyńskiej do akcji „Wisła”. Kraków: Wydawnictwo Literackie, 2011. ISBN 978-83-08-04576-3. Władysław Siemaszko, Ewa Siemaszko: Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na ludności polskiej Wołynia 1939–1945. Warszawa: von Borowiecky, 2000. ISBN 83-87689-34-3.
Примітки