Челтнемські пустища () — еродовані безлісі урочища (бедленд), розташовані в Каледоні, Онтаріо, на південно-східній стороні дороги Олд-Бейс-Лайн, між дорогами Кредитв'ю та Чінґвакузі. Ділянка займає площу приблизно 0,4 км2 та характеризується оголеними, сильно еродованими породами квінстонських сланців. Челтнемські пустища є важливим освітнім об'єктом завдяки дуже виразним геологічним процесам, а червоний колір і унікальна топографія оголеного сланцю роблять урочище популярним туристичним місцем. Це місце є провінційною зоною природничого та наукового інтересу (ANSI), оскільки вважається одним із найкращих прикладів «топографії безплідних земель» в ОнтаріоOntario Legislative Assembly. (2000). In Focus: A review of the Niagara Escarpment Plan.Niagara Escarpment Commission. (2017). Niagara Escarpment Plan (2017).

Передісторія

Челтнемські пустища, які іноді називають Чінґвакузі-Бедлендс, Каледонськими пустищами або Інґлвудськими пустищами, лежать приблизно 3,8 км на захід від шосе № 10 на дорозі Olde Base Line Road поблизу сіл Інґлвуд та Челтнем. Північною межею ділянки безплідних земель є регіональна дорога Піл 12 (дорога Олде-Бейс-Лайн). Загальна площа території становить 36,6 гектара, а відкриті безплідні землі займають площу приблизно 0,4 км2.

Бедлендс вважаються частиною Ніагарського уступу, який у 1990 році був оголошений Всесвітнім біосферним заповідником ЮНЕСКО. Діючи як буферна зона між неосвоєними та природними частинами уступу і більш освоєними районами далі на південь, ділянка безплідних земель позначена як захисна зона уступу. Згідно з Планом Ніагарського уступу, безплідні землі також вважаються Парком доступу до уступу, а головна стежка системи Брюс-Трейл перетинає цю територію. Пустища служать початком секції Каледон-Гіллз на стежці Брюса. Окрім того, що Челтнемські пустища вважаються зоною природничого наукового інтересу, визначеною Міністерством природних ресурсів та лісового господарства, вони також є частиною важливої зони виходу ґрунтових вод – Екологічно чутливої зони Інґлвудського схилу, визначеної Організацією заповідників долини річки Кредит. Холодний потік біля підніжжя безплідних земель є притокою річки Кредит, яка впадає в озеро Онтаріо.

Геологічна історія Бедлендс — це відкрита частина формації Квінстон, яка утворилася приблизно 450 мільйонів років тому в середньому та пізньому ордовицькому періоді. Утворення цих гір також призвело до появи кількох улоговин, таких як Аппалачська улоговина та Мічиганська улоговина, у внутрішній частині Лаврентії. З часом ерозія цих гір призвела до утворення дельти Квінстон, яка стікала в басейн Мічигану. Відкладення бруду, що розмивався з гір протягом середнього та пізнього ордовицького періоду, утворили сланці Квінстон. Безперервне відкладення глини та піску з гір розширило дельту Квінстона далі в басейн Мічигану; однак, оскільки гори продовжували розмиватися, все менше глини та піску досягало дельти, що призводило до утворення пошарових пластів пісковиків, сланців та вапняків протягом силурійського періоду. Під час цього періоду Ґондвана і Лаврентія, зіштовхнувшись між собою, спричинили формування Таконійських гір. Ці шаруваті пласти, що перекривають сланці Квінстон, включають нижньосилурійські пісковики, такі як формація Вірлпул, та доломітові мінерали, такі як формація Манітулин, які можна побачити вздовж Ніагарського уступу. Сланці Квінстон перекривають сланці та прошарові вапняки формації Джорджен-Бей. На місці пустищ льодовикова ерозія пісковиків та доломітів, що залягали над ними, призвела до того, що формація Квінстон стала першим шаром породи, яка лежить під ґрунтом.

Формація Квінстон Формація Квінстон характеризується сланцями цеглясто-червоного до бордового кольору, які переплітаються з меншою кількістю зеленого сланцю, пісковика та вапняку. Темніший червоний сланець є результатом надходження наземних мулистих відкладень у дельту Квінстона. Сланцеві пласти тонкі та тріщинуваті, зі структурним заниженням на захід, до центру Мічиганського басейну. Вважається, що сланці формації Квінстон мають високу щільність, низьку ємність катіонного обміну та низький вміст води. Світліший червоний сланець, який знаходиться поверх темнішого сланцю, сильно біотурбований і складається з комбінації біокластів та перероблених шматків темнішого сланцю, під низом. Виразний червоний колір порід, зумовлений оксидом заліза, переривається зеленаво-сірими смугами. Вважається, що зеленаво-сірі смуги спричинені зміною швидкості окислення через циркуляцію ґрунтових вод або знебарвлення кислими ґрунтовими водами.

Літологія світліших і темніших червоних сланців на ділянці Челтнем-Бедлендс класифікується як бідна на смектит через вміст глини, який коливається від 58% до 68%, та домінуючих глинистих мінералів, іліту та хлориту. Ненабухаючий іліт у сланцях може спричиняти високий тиск при багаторазовому зволоженні та висиханні, руйнуючи структури сланців. Різниця у водопоглинанні між глинистими мінералами іліту та хлориту може спричинити різницю в набуханні, що призводить до розбиття більших уламків сланців на менші. Як тільки осколки перетворюються на крихітні та лускаті фрагменти, вони ущільнюються, їх поверхня вигладжується; однак поверхневі тріщини під час періодів висихання можуть призводити до подальшої ерозії.

Формування пустищ

Землекористування Наприкінці 1800-х та на початку 1900-х років угіддя Челтнем-Бедлендс використовувалися для сільськогосподарських цілей, переважно для випасання худоби. Сільськогосподарські практики на цій території припинилися в 1931 році і почалося природне відновлення більшої частини земельної ділянки. Однак, раз розпочавшись, цей тип ерозії швидко продовжується, особливо якщо продовжуються розчищення земель, надмірний випас худоби та посилений пішохідний рух людей, через те, що сам сланець дуже схильний до ерозії. Основна частина Челтнем-Бедлендс залишається без рослинності через високий рівень пересування по поверхні людей у теплі місяці; проте менш відвідувані райони, такі як район на північному заході, мають більше рослинності.

Ділянка головної стежки Брюса знаходиться на території з 1989 року, після того, як власник надав дозвіл на прокладання стежки. Бічна стежка, названа бічною стежкою Рассела Купера, з'єднувала головну стежку з неофіційним оглядовим майданчиком, розташованим на вершині ділянки біля дороги Олде-Бейс-Лайн, і була відкрита для відвідання від 2001 до 2007 року. Бічну стежку було закрито через побоювання щодо ерозії переходу та проблем з її обслуговуванням.

Геоморфологічні особливості Челтнемські пустища надають унікальну можливість спостерігати за формацією Квінстон та наслідками процесів деградації земель і денудації. Пустища складаються переважно з червоного сланцю, який розмився, утворюючи згладжені яри та пагорби. Горби та яруги, що домінують у цій місцевості, утворені тимчасовими потоками, по яких тала і дощова вода стікає з верхів у потік в долині. Ці струмки та яри є важливими геоморфологічними особливостями багатих на глину урочищ безплідних земель. Крім того, глина на поверхні розширюється і стискається від коливань вологості й температури, що посилює подальшу ерозію. Від 1973 до 2009 року максимальна деградація ділянки безплідних земель становила до 3,2 метра, а середньорічні темпи денудації коливаються від 0,7 до 2,5 сантиметрів на рік у межах всієї ділянки. В цій місцевості висока щільність дренажу, з трьома основними дренажними зонами. Схили у верхніх частинах ділянки крутіші, ніж у нижніх, головним чином через заповнення перенесеним та відкладеним еродованим матеріалом. Яри в нижніх частинах ділянки стабілізувалися завдяки продовженню ерозії та відкладення матеріалів.

Збереження

Власність Ділянку, на якій розміщені Челтнем-Бедлендс, придбав у 1870 році Джордж Вілсон, який володів нею до 1877 року. Наступним відомим власником землі був Рассел Купер, який придбав її у 1929 році. Земля належала родині Купер до 1989 року, коли вони виявили бажання продати ділянку. Земля була винесена на придбання через Програму охорони природних територій у 1999 році. У 2000 році Міністерство природних ресурсів Онтаріо придбало земельну ділянку Челтнем-Бедлендс за 500 000 канадських доларів та передало її до Системи парків та відкритих просторів Ніагарського уступу. Право власності на землю було передано до Фонду спадщини Онтаріо у 2002 році. Відповідальність за управління цією ділянкою було покладено на Заповідник Брюс-Трейл та Організацію заповідників долини річки Кредит.

Збереження безплідних земель

У рамках плану менеджменту цієї ділянки між 2009 і 2010 роками було проведено дослідження ерозії безплідних земель, щоб оцінити процеси та темпи ерозії на цій ділянці, а також закласти основу для майбутнього моніторингу. Дослідження ерозії дало два ключові висновки, які спрямували завдання збереження ділянки:

Ущільнення ґрунту пішохідним рухом не зменшує ерозію. Пішохідний рух людей на часто відвідуваній ділянці може викликати до 10% щорічних втрат та денудації осаду на цій ділянці.

Деякі додаткові занепокоєння щодо управління об'єктом включали:

Занепокоєння щодо громадської безпеки вздовж дороги поруч із об'єктом через кількість автомобілів, припаркованих уздовж дороги, та велику кількість відвідувачів. Сміття та забруднення. Руйнування дорожніх знаків та структур. Створення додаткових «диких» стежок на території. Сумування впливів пішохідного, кінного та колісного руху на схили ділянки пустищ.

6 травня 2015 року Фонд спадщини Онтаріо оголосив, що територія Челтнем-Бедлендс буде закрита для відвідувачів на кілька років наприкінці травня через надмірну кількість відвідувачів, які ходили по утвореннях, завдаючи шкоди, що прискорювала ерозію. У липні 2015 року Бедлендс було огороджено та закрито для відвідувачів; було встановлено знаки з написом «прохід заборонено», а паркувальні зони було змінено на зони заборони паркування та евакуації транспортних засобів. Закриття було оголошено тимчасовим, оскільки тривають громадські консультації та дослідження генерального плану. Зона знову відкрилася 22 вересня 2018 року. Нещодавно відкритий об'єкт має доступний дерев'яний настил, новий початок стежки та орієнтири, а також створено новий паркінг для управління дорожнім рухом та забезпечення безпечного доступу громадськості до об'єкта. Також на території були встановлені інформаційні таблиці в рамках проєкту покращення інфраструктури для відвідувачів, який розпочався у 2017 році.

Див. також

Брюс-Трейл Ніагарський уступ Організація заповідників долини річки Кредит Фонд спадщини Онтаріо

Посилання