Повити́ця польова́ (Cuscuta campestris Yunck.) — однорічна паразитична рослина родини повитицевих. Не має справжніх коренів і листків та живе за рахунок рослин-живителів, прикріплюючись до них за допомогою гаусторій. Є небезпечним бур'яном-паразитом, який уражує сільськогосподарські та дикорослі рослини.

Опис Однорічна паразитична рослина без справжніх коренів і добре розвинених листків. Стебла ниткоподібні, жовті або жовто-помаранчеві, виткі, сильно розгалужені, завтовшки до 1 мм. Вони обвивають рослини-живителі та прикріплюються до них за допомогою гаусторій. Листки недорозвинені, лускоподібні. Квітки дрібні, білі або зеленувато-білі, на коротких ніжках, зібрані в густі суцвіття. Чашечка напівкуляста, гладенька, блискуча. Віночок дзвоникоподібний, із яйцеподібно-клиновидними або трикутними пелюстками. Плід — притиснуто-куляста двогнізда коробочка з 2—4 насінинами. Насіння округле або неправильної форми, з двома пласкими сторонами, шорсткувате, жовтувато-сіре або коричнево-сіре, з випуклим носиком. Довжина насінини становить 1,25—2,5 мм, ширина — 1—1,5 мм, товщина — 0,75—1 мм. Маса 1000 насінин — 1—1,25 г.

Біологія

Сходи з'являються у травні, коли достатньо прогріваються повітря і ґрунт. Проросток спочатку має вигляд тонкого блідо-жовтого вусика, який здійснює кругові рухи, доки не знаходить рослину-живителя. Після контакту з нею він обвиває її двома-трьома витками та прикріплюється за допомогою гаусторій. У місцях контакту з рослиною-живителем гаусторії формуються з використанням поживних речовин нижньої частини стебла. Вони проникають до камбію та провідних тканин рослини-живителя, через що повитиця починає поглинати воду й розчинені в ній поживні речовини.

Після утворення гаусторій проросток втрачає зв'язок із ґрунтом і повністю переходить до паразитичного способу життя. Повитиця утворює численні розгалужені пагони, якими обплітає рослини-живителі. Одна рослина може поширитися на кілька сотень рослин.

Розмножується повитиця польова насінням і вегетативно — частинами стебла, які здатні добре приживатися. Одна рослина може утворити до 30 тисяч насінин. Насіння зберігає схожість у ґрунті протягом щонайменше 6 років, а за деякими даними — до 25 років.

Цвіте повитиця польова дрібними білими або зеленувато-білими квітками, зібраними в густі клубочки. Після цвітіння утворюються коробочки з насінням. Насіння може поширюватися разом із насіннєвим матеріалом, ґрунтом та рослинними рештками.

Шкодочинність

Повитиця польова — злісний бур'ян-паразит, який уражає посіви однорічних і багаторічних культур, а також дикорослі рослини. Вона паразитує на картоплі, томатах, буряках, моркві, петрушці, цибулі та інших культурах, але особливо значної шкоди завдає посівам люцерни.

Обплітаючи рослини-живителі та поглинаючи з них воду й поживні речовини, повитиця порушує їхній обмін речовин, пригнічує ріст і розвиток та послаблює рослини. За сильного ураження густе переплетення її стебел може спричинити відмирання культурних рослин і значні втрати врожаю. Загалом урожайність польових культур за ураження повитицею може знижуватися на 30—50 % і більше.

За ураження люцерни врожай зеленої маси може знижуватися на 30—70 %, а на насіннєвих посівах вихід насіння — у 2—2,5 раза. На посівах цукрових буряків зниження маси коренеплодів може досягати 40—68 %. На уражених посівах конюшини траплялися випадки повної втрати врожаю насіння. Під час електромагнітного очищення насіннєвого матеріалу люцерни від домішок повитиці до 40 % насіння може потрапляти у відходи.

Крім безпосередньої шкоди, повитиця може сприяти поширенню деяких вірусних хвороб рослин.

Повитиця також може бути небезпечною для сільськогосподарських тварин. Її токсичні властивості особливо проявляються під час цвітіння та утворення насіння.

Поширення Повитиця польова походить із Північної Америки. Її природний ареал охоплює значну частину Північної та Центральної Америки, Карибського басейну, а також окремі райони півночі Південної Америки.

Нині вид широко розповсюдився за межами природного ареалу й натуралізувався в Європі, Азії, Африці, Австралії та інших регіонах. В Україні повитиця польова має обмежене поширення, але серед видів повитиць займає домінантне становище, становлячи понад 99 % їхньої структури.

У 2015—2024 роках повитицю польову реєстрували в Україні на площі 22 153—23 610 га. У 2015—2016 роках її виявляли у 19 областях, а з 2022 року — у 13 областях.Станом на 1 січня 2025 року найбільші площі, засмічені повитицею польовою, були в Запорізькій області — 8860 га, а також у Миколаївській та Херсонській областях — 5242—5596 га. Водночас вид не реєстрували в західних областях України, а також у Київській, Полтавській та Черкаській областях.

Заходи боротьби Основу боротьби з повитицею польовою становлять карантинні, агротехнічні та хімічні заходи.

Карантинні заходи спрямовані насамперед на недопущення занесення повитиці на незасмічені території. Необхідно перевіряти насіннєвий матеріал на наявність насіння повитиці, а у разі його виявлення проводити доочищення або, за потреби, утилізацію зараженого матеріалу. Важливе значення має також очищення сільськогосподарських машин і знарядь після роботи на засмічених ділянках, щоб не допустити поширення насіння. Не допускається потрапляння повитиці до кормів із зеленою масою, сіном та зерновими відходами.

Агротехнічні заходи передбачають своєчасне знищення вогнищ повитиці до її цвітіння та утворення насіння. Уражені ділянки скошують із захопленням прилеглої незасміченої зони завширшки 1,5 м, скошену масу виносять за межі поля та знищують. Вогнища необхідно утримувати у стані чорного пару або обробляти гербіцидами.

На засмічених площах застосовують оранку, боронування та культивацію. У районах зрошуваного землеробства весняні культивації можуть поєднувати з провокаційними поливами для стимулювання проростання насіння повитиці. Догляд за посівами включає боронування до появи сходів і після них, міжрядні обробітки та знищення окремих уражених рослин.

Важливе значення має сівозміна з вирощуванням культур, які не уражуються або слабко уражуються повитицею, зокрема зернових культур і соняшнику. У посівах люцерни ранньовесняне боронування проводять голчастими боронами. На засмічених ділянках рекомендують вирощувати багаторічні злакові трави, зокрема кострицю лучну, тимофіївку, райграс, тонконіг і бромус.

Хімічні заходи передбачають застосування гербіцидів, дозволених до використання в Україні, з урахуванням культури та регламентів їх застосування. Гербіцидні обробки можуть застосовуватися для знищення повитиці та локалізації її вогнищ.

Примітки

Див. також Повитиця зближена Повитиця південна Повитиця льонова Повитиця чебрецева Повитиця європейська Повитиця хмелеподібна Повитиця одностовпчикова