Ку́бок Данвеґана — дерев'яний церемоніальний кубок, прикрашений срібними пластинами, датований 1493 роком. Виготовлено в Ірландії на прохання Кайтріони, дружини Джона Маґвайра, лорда Фермана.Rigby 2003: p. 573—574. Сімейна реліквія клану Маклаудів із Данвеґана, зберігається в їхній резиденції — замку Данвеґан у Шотландії.Historic Environment Scotland. «Skye, Dunvegan Castle (Site no. NG24NW 7)». Отримано 8 липня 2025. Цитований текст взято з «Western Seaboard: An Illustrated Architectural Guide» Мері Мієрс, опублікованої 2008 року в Rutland Press.

Існує кілька переказів, які описують, як Маклауди отримали кубок. Але вчені вважають, що клан придбав кланом кубок у XVI чи XVII столітті. У вождів Маклаудів у замку Данвеґан зберігаються й інші сімейні реліквії, як-от та ріг сера Рорі Мора.

Опис

Кубок Данвеґана — це дерев'яний церемоніальний кубок, виготовлений із дерева та майстерно оздоблений сріблом. Він має квадратну форму вгорі та закруглену внизу, і стоїть на чотирьох ніжках. Сер Вальтер Скотт оглянув кубок і в поемі 1815 року навів такі його розміри: у висоту зовні, завглибшки всередині, гранична ширина на рівні вінця. Приблизно в 1850-х роках Александр Несбітт навів такі ж розміри та додав, що в найширшому місці кубка, розташованому трохи нижче від середини, ширина становить .The Archaeological Journal: p. 79–82.

Кубок виготовлено переважно з дерева. На думку Скотта, це дуб. Пізніше Несбітт припустив, що це тис або вільха. Кубок покрито срібними оправами, викованими у філігранному виконанні та прикрашеними черню та позолотою.Finlay 1999: p. 21–22. Вінець кубка має обідок із суцільного , глибиною .

На зовнішній стороні обідка вигравірувано напис чорними літерами у два рядки. Проміжки між літерами штриховано діагональними тонкими лініями, які перетинаються. Ангели на обідку мають смужки, орнаментовані черню. Внутрішня частина обідка порівняно проста; за винятком літери I.H.S., що повторюються з усіх чотирьох боків. Це христограма, що зображує Ісуса Христа. На кожному боці кубка є різноманітні візерунки з трикутників та кіл. Р. Ч. Маклауд вважав їх уособленнями Трійці та Вічності. На думку обведені колом шестикутні зірки нагадують розташовані на зовнішній стороні , що зберігається в Національному музеї Ірландії. Вважають, що порожні ямки на зовнішньому боці кубка колись містили камені або скло. У кількох дещо менших гніздах досі є намистини з коралів. Срібні ніжки мають форму людських ніг і прикрашені крученим дротом, що проходить уздовж їхньої передньої частини. На ногах є взуття, покрите черню, а гомілки позолочені. Скрізь, крім обідка, срібло дуже тонке, тому за багато років зазнало значних пошкоджень. Через квадратну форму вгорі та заокруглене дно, кубок класифікують як  — чашу для спільного пиття, яку використовують на урочистих заходах.

Історія

Найдавніші згадки про кубок За словами Ф. Т. Маклауда, перші згадки про кубок опублікували на початку XIX століття Вальтер Скотт та Даніель Вілсон. Ф. Т. Маклауд зазначив, що троє попередніх відвідувачів замку Данвеґан — Семюел Джонсон, Джеймс Босвелл і Томас Пеннант — не згадували, що бачили кубок. Скотт згадував про кубок у пояснювальній примітці у творі «Володар островів».

Різні транскрипції Скотт спробував транскрибувати латинський напис на срібному обідку кубка. Його рання спроба транскрибувати напис суттєво відрізняється від пізніших спроб інших. Транскрипція та переклад Скотта такі. Скоттове подання латиною Скоттів переклад Ufo Johanis Mich Magni Principis de Hr Manae Vich Liahia Magryneil et sperat Domino Ihesu dari clementiam illorum opera. Fecit Anno Domini 993 Onili Oimi. Уфо, син Джона, сина Магнуса, князя Мена, онук Ліахіа Макґринейла, покладається на Господа Ісуса, щоб їхні діяння здобули милість. О'Ніл Оймі зробив це в рік Божий дев'ятсот дев'яносто третій. Скоттове подання напису на кубку навело його на думку, що це гебридська чаша для пиття, датована 993 роком. Він сказав, що, за переказами Маклаудів, кубок колись належала «Нілу Глун-Дгу, або Чорноколінному. Але ким був цей Ніл, ніхто не береться сказати» ().Scott 1857: pp. 308—311. Близько 1851 року Даніель Вілсон задокументував кубок у своїй праці «Археологія та доісторичні аннали Шотландії» (), дотримуючись того ж підходу, що й Скотт. Вілсон вніс кілька незначних змін до скоттового прочитання латинського напису, але на той час він ще не бачив кубка.Wilson 1851: pp. 669—671. Після листування та за сприяння , Вілсон особисто оглянув кубок та пізніше уточнив свій аналіз.

Його подальше прочитання напису дуже відрізнялося від скоттового. Крім того, Вілсон дійшов висновку, що кубок — продукт ірландської майстерності, а не шотландського походження. У новому перекладі напису Вілсон вказав, що кубок належить Катаріні ніг Райнейл (); і він вважав, що Джон, син Маґвайра, про якого згадувалося в транскрипції, той самий, що й згаданий 1484 року в «Анналах чотирьох майстрів». Вілсон сказав, що цей Джон помер 1511 року, і що його дружина невідома; але що Катерина, дочка Макреннала, була одружена з Маґвайром. Зазначено, що вона померла 1490 року.Wilson 1851–54: pp. 8–9.

Приблизно тоді ж з оглянув кубок та транскрибував напис. Александр Несбітт звернув увагу на транскрипцію О'Каррі та зазначив, що остання частина напису походить із п'ятнадцятого вірша 145-го псалма. О'Каррі переклав ім'я жінки як «Катерина інген уї Нілл» (); це зробило її О'Нілл, а не Макреннал. Несбітт зазначив, що Джона Маґвайра кілька разів згадано в «Анналах чотирьох господарів» і що 1484 року він став одним із вождів Маґвайрів. Несбітт стверджував, що Джон Маґвайр помер 1503 року і що він не зміг знайти Кетрін О'Нілл у анналах. Змінена редакція Вілсона Переклад О'Каррі на латину Katharina nig Ryneill, uxor Johannis Meg Maguir principis de Firmanach, me fieri Fecit. Anno Domini 1493. Oculi omnium in te sperant Domine, et tu das escam illorum in tempore opportuno. Katherina ingen ui Neill uxor Johannis Meguighir principis de Firmanach me fieri fecit. Anno Domini, 1493°. Oculi omnium in te spectant Domine et tu das escam illorum in tempore opportuno. Пізніше напис транскрибував Родерік Чарльз Маклауд. Він назвав жінку ім'ям «Катаріна Ніґ Рай Ніл» () — Катаріна, дочка короля Ніла. Р. Ч. Маклауд стверджував, що легенда Маклаудів приписує кубок Ніаллу Глундубу, і що кубок міг перейти до Катаріни від нього, або ж кубок могли приписати йому його нащадки. Пізніше Р. Ч. Маклауд стверджував, що, за переказами, дерев'яний кубок датовано X століттям і що він був власністю Ніалла Глундуба, ірландського короля X століття . Р. Ч. Маклауд не виключає можливості того, що орнамент додано до кубка пізніше; срібні деталі датують не раніше XIV століття. Згідно з написом це 1493 рік. Подання латиною Р. Ч. Маклауда Переклад Р. Ч. Маклауда Katharina Nig Ry Neil Uxor Johannis meg Macguire, principis de Fermanae me fieri fecit anno Domini 1493. Катаріна, дочка короля Ніла, дружина Джона, онука Макґвайра, принца Фірманаха, наказала зробити мене року Господнього 1493. Oculi omnium te sperant Domine et tu das esca illorum in tempore opportuno Очі всіх звернені на Тебе, і Ти даєш їм поживу своєчасно.

Від Ірландії до Шотландії та Маклаудів Близько 1913 року Фред Т. Маклауд заявив, що не зміг знайти жодної згадки про кубок у записах Данвеґана. Він сказав, що, за переказами Маклаудів, кубок потрапив до їхніх рук завдяки феям, про яких існує одна чи дві легенди.

Ф. Т. Маклауд сказав, що неможливо точно визначити, коли Маклауди з Данвеґана придбали кубок, але він вважає, що це, ймовірно, сталося в XVI чи XVII століттях. У цю епоху кілька вождів Маклаудів брали участь у війнах в Ірландії. Він вважав, що кубок міг бути військовим трофеєм або подарунком за заслуги.MacLeod, F.T. 1912—1913: p. 102—109. Пізніше Р. Ч. Маклауд заявив, що леді О'Нілл у листі 1925 року стверджувала, що, в переказах О'Ніллів сказано, як кубок перейшов до Маклаудів. Згідно з переказом, один із вождів О'Ніллів був близьким другом вождя Маклауда. Коли цей вождь О'Ніллів відвідав свого друга в Данвеґані, він взяв із собою кубок та подарував її Маклауду.

Історично склалося так, що протягом 1590-х років вождь династії Маклаудів надавав підтримку певним ірландським силам, які повстали проти прихильників Єлизавети I в Ірландії. Влітку 1594 року Домналл Горм Мор Макдомнейл (Dòmhnall Gorm Mòr MacDhòmhnaill; вождь Макдональдів із Сліта) і (вождь Маклаудів Гарріса та Данвеґана) відпливли до Ольстера на чолі по 500 чоловік кожен. Їхня сила призначалася для підтримки , який обложив замок Енніскіллен. Після висадки на озері Лох-Фойл, О Домнейл протягом трьох днів і трьох ночей приймав гебридських вождів. Макдомнейл повернувся на Гебридські острови та залишив своїх людей в Ірландії; проте Маклауд залишився і був присутній при падінні замку Енніскіллен у жовтні 1594 року. Наступного року він все ще перебував в Ірландії на чолі 600 гебридців разом з О Домнейлом під час облоги замку Маккостелло в графстві Мейо.Roberts 1999: p. 106. З огляду на участь Руайріда Мора в ірландських подіях наприкінці XVI століття, Р. Ч. Маклауд дійшов висновку, що кубок передано Маклаудам через вождя О'Ніллів , і що ці два вожді були друзями, згаданими в традиційній історії, розказаній леді О'Нілл 1925 року.MacLeod, R.C. 1927: p. 42–43.

Перекази 1927 року Р. Ч. Маклауд навів дві скорочені версії переказів, які, як кажуть, пов'язані з кубком Данвеґана, хоча він вважав, що ці перекази не мають історичного значення.MacLeod, R.C. 1927: p. 44–46. Вважають, що в них ідеться про події, що відбулися за часів правління Малкольма, третього вождя клану Маклаудів, який жив приблизно в 1296—1370 роках.

У другому переказі також згадано двох братів, але він відрізняється рештою деталей. У ньому розповідається, як вождь улаштував великий бенкет у Ровделлі на Гаррісі.

Див. також , ще одна сімейна реліквія Маклаудів, що зберігається в замку Данвеґан Ріг сера Рорі Мора, ще одна сімейна реліквія Маклаудів, що зберігається в замку Данвеґан

Примітки

Джерела