Еміль Тарловський, до 1907 року Ахт (; 4 січня 1856, Бібрка — 27 серпня 1928, Краків) — австро-угорський воєначальник, генерал-майор.
Біографія Закінчив середню школу у Львові та Військовий колегіум у Санкт-Пельтені. Вступив до армії 1 вересня 1876 року, після закінчення Військової академії у Вінер-Нойштадті. До 1889 року служив лейтенантом у 8-му уланському полку. У 1881 році став ад'ютантом полку, а в 1888 році був направлений до 5-го корпусу вчителем російської мови. Потім служив у 7-му уланському полку ад'ютантом. У 1894 році вступив до лав ландверу. Він закінчив курс штабних офіцерів ландверу у Відні та у травні 1895 року прийняв командування дивізіоном в Уланському полку ландверу № 1 у Коломиї. У 1897 році його було підвищено до майора, а в 1898 році — до оберстлейтенанта. Протягом кількох років він обіймав посаду начальника штабу інспектора кавалерії ландверу. Він організував численні маневри ландверу. 1 лютого 1904 року він прийняв командування Уланським полком ландверу № 4 в Оломоуці. 1 травня 1904 року його підвищено до оберста.
1 травня 1910 року його підвищено до генерал-майора та одночасно він прийняв командування 2-ю кавалерійською бригадою домашньої оборони в Оломоуці. У 1911 році ерцгерцог Фрідріх визнав його непридатним для вищих посад та підвищення (через його національність), незважаючи на те, що лише роком раніше його вважали дуже хорошим кандидатом на посаду командира дивізії. 1 травня 1912 року, на прохання Тарловського, після суперарбітражу, він вийшов у відставку та оселився в Оломоуці.
Під час Першої світової війни залишався поза збройними силами. Подав заяви про вступ до Польської армії лише в 1920 році через важку хворобу дружини. Незважаючи на підтримку генерала Еміля Гологурського, йому відмовили, посилаючись на похилий вік та брак вільних посад. Він оселився в Бельську, був двічі одружений і залишив трьох синів. Помер у Кракові-Батовіцах. Похований на Раковицькому цвинтарі в Кракові (ділянка Hb).Karolina Grodziska–Ożóg: Cmentarz Rakowicki w Krakowie. Kraków: Wydawnictwo Literackie, 1987, s. 144. ISBN 83-08-01428-3.
Нагороди
Орден Залізної корони 3-го класу Орден Франца Йосифа, лицарський хрест Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Хрест «За вислугу років» (Австрія) 3-го класу (25 років) Ювілейна пам'ятна медаль 1898 Ювілейний хрест
Примітки
Література
Jan Rydel: W służbie cesarza i króla: generałowie i admirałowie narodowości polskiej w siłach zbrojnych Austro-Węgier w latach 1868–1918, Księgarnia Akademicka, Kraków 2001, , s. 288–289 http://www.mlorenz.at/Buecher/schematismus_landwehr_1900.pdf s. 499, 525, 527 Schematismus der K. K. Landwehr und der K. K. Gendarmerie 1911.