Кримський похід Івана Сірка та Івана Ждана-Рога (жовтень 1667 року) — військова експедиція запорозьких козаків під проводом кошового отамана Івана Сірка та кошового Івана Ждана-Рога проти Кримського ханства. Похід завершився нищівною поразкою кримських військ, розоренням ключових кримських фортець і міст, а також мав вирішальний стратегічний вплив на перебіг Підгаєцької битви в Галичині.

Передумови У восени 1667 року гетьман Правобережної України Петро Дорошенко разом із союзним кримськотатарським військом під проводом калги та нуреддина розпочав військову кампанію проти Речі Посполитої. Ворожі сили оточили польську армію Яна Собеського у укріпленому таборі під Підгайцями (нині Тернопільська область).

Скориставшись тим, що основні військові сили Кримського ханства були відтягнуті в глиб українських земель, полковник Іван Сірко, примирившись після чергових розбіжностей із січовою старшиною, прибув на Запорозьку Січ. Разом із кошовим отаманом Іваном Жданом-Гогом він закликав козаків помститися кримцям за численні грабіжницькі набіги на українські землі («повернути заграбоване у нашого народу») та визволити християнський ясир.

Перебіг походу На початку жовтня 1667 року козацьке військо чисельністю від 3 до 4 тисяч чоловік вирушило із Січі на Кримський півострів.

Прорив Перекопу та поділ сил Зненацька підійшовши до Перекопського валу, козаки штурмом здобули й спалили фортецю Перекоп, знищивши її гарнізон. Після прориву кримських укріплень Сірко та Ждан-Ріг розділили своє військо на дві групи по 2 000 вояків для охоплення найбільшої території: Західна група на чолі з Іваном Жданом-Рогом вирушила на захід і північний захід півострова (в район Гезлева/Євпаторії), плюндруючи кримські поселення та збираючи здобич. Східна група на чолі з Іваном Сірком рушила на схід — у володіння впливового роду Ширін, прямуючи до великого портового міста Кафа (сучасна Феодосія).

Штурм Кафи та події в Арбаутуку Підрозділи Івана Сірка раптово атакували Кафу — головний центр торгівлі невільниками у Північному Причорномор'ї. Козаки випалили передмістя Кафи, розгромили тамтешні кримські загони та звільнили з рабства близько 2 000 християнських полонених (українців, поляків, московитів).

Під час операції в районі поселення Арбаутук кримськотатарські загони вчинили запеклий опір, але були повністю знищені. У ході боїв козаки захопили в полон знатних трофеїв, серед яких виявилися 7-річний син та мати Ширін-бея.

Зазнавши паніки від стрімкого просування козаків, місцеве кримськотатарське населення масово втікало в гори, а хан Аділь Ґерай гарячково збирав ополчення. Попри успіх, Сірко вирішив не йти на столицю ханства — Бахчисарай, побоюючись опинитися відрізаним у глибині ворожої території у разі підходу основних сил орди.

Бій під Перекопом Захопивши багату здобич, визволений ясир та полонених, козацькі загони об'єдналися і вирушили назад до Перекопу, щоб вийти на Запорожжя.

У цей час хан Аділь Ґерай разом із перехопленими загонами мурз висунувся наріз заступати козакам шлях. Під Перекопом відбулася жорстока битва. Завдяки високій дисципліні, використанню рушничного вогню та традиційного козацького табору з возів, запорожці вщент розгромили кримське військо. Хан знову змушений був рятуватися втечею, а командувач кримців Аліб-Ґерай-Салтан залишив поле бою.

У результаті битви під Перекопом у полон до козаків потрапили високопоставлені мурзи — Чімасов, Єнакай-Атамеш та інші.

Втрати та наслідки

Втрати За оцінками українських та польських джерел, під час походу було вбито понад 5 000 кримськотатарських вояків, понад 500 потрапили у полон безпосередньо під час боїв (загалом козаки вивели з Криму понад 3 500 полонених ногайців і кримців).

За даними західних та польських хронік того часу, козацький рейд супроводжувався жорстоким розоренням кримськотатарських улусів на півночі Криму, де козаки, за словами сучасників, «залишили тільки котів та собак». У Кафі було вбито близько 2 000 кримськотатарських жителів і захоплено в полон 1 500 жінок та дітей для обмінного фонду. Водночас було визволено з рабства від 2 000 до кількох тисяч християнських бранців.

Стратегічний вплив на Підгаєцьку битву Успіх походу Івана Сірка мав вирішальне значення для загальної військово-політичної ситуації в Україні восени 1667 року: Вістки про нищівне розорення Криму запорожцями досягли кримського табору під Підгайцями. Налякані за свої родини та майно в Криму, кримськотатарські мурзи відмовилися продовжувати війну проти Яна Собеського й категорично вимагали від гетьмана Петра Дорошенка замирення з поляками. Позбавлений підтримки союзників, Петро Дорошенко змушений був 19 жовтня 1667 року укласти невигідну Підгаєцьку угоду з Річчю Посполитою, що зупинило його масштабний наступ. Після повернення на Січ козаки отримали офіційну похвальну грамоту від московського царя Олексія Михайловича за успішний удар по Кримському ханству (грамоту доставив капітан Василь Сухоруков).

Див. також Кримський похід (1675) Морські походи запорозьких козаків Битва під Підгайцями (1667) Польсько-козацько-татарська війна (1666—1671)

Примітки

Література Апанович О. М. Запорізька Січ у боротьбі проти турецько-татарської агресії. — К.: Вид-во АН УРСР, 1961. — 298 с. Дорошенко Д. Нарис історії України. — Том 2. — Мюнхен, 1966. Костомаров Н. И. Руина. — М.: Чарли, 1995. — ISBN 586859018X. Смолій В., Степанков В. Петро Дорошенко: Політичний портрет. — К.: Інститут історії України НАНУ, 2011. — 632 с. — ISBN 978-617-569-051-2. Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків. У 3 т. — Т. 2. — К.: Наукова думка, 1990.