Князь Леопольд IV Юліус Бернгард Адальберт Отто Карл Фріц Георг Густав Ліппський (; 30 травня 1871, Бонн — 30 грудня 1949, Детмольд) — останній правлячий князь Ліппе. Генерал-лейтенант кінноти Прусської армії (24 грудня 1914).

Біографія Він був сином графа Ернста Ліппе-Бістерфельдського та графині Кароліни фон Вартенслебен (1844—1905), дочки графа Леопольда фон Вартенслебена та Матильди Гальбах. Арнольд Гальбах (1787—1860), королівський генеральний консул Пруссії у Філадельфії, був прадідом Леопольда.

Він здобув освіту в монастирській школі Росслебен, гімназії у Франкфурті-на-Одері та Королівській педагогічній школі в Путбусі, яку закінчив у 1891 році. До 1894 року він був офіцером німецької армії. У 1894/1895 роках він вивчав політологію в університетах Бонна та Берліна. У Бонні він став членом корпусу «Боруссія».Kösener Korps-Listen von 1798 bis 1910. Eine Zusammenstellung, Hrsg. Karl Rügemer, Verlag der Academischen Monatshefte, Druck Carl Gerber München, Starnberg 1910, 19/678. У 1895 році він повернувся додому, оскільки параліч батька та суперечка про спадкоємство Ліппе вимагали його присутності. Остаточне рішення було передано на арбітраж членів Четвертого та Сьомого цивільних сенатів Імператорського двору. До того часу Леопольд залишався регентом. Рішення Імператорського двору під головуванням його президента Рудольфа фон Зекендорффа від 25 жовтня 1905 року остаточно визнало права спадкоємства дому Бістерфельдів. Леопольд обійняв регентство як князь Леопольд IV, оскільки князь Александер помер 13 січня 1905 року. Це рішення Імператорського двору змусило імператора Вільгельма II відмовитися від надій на сходження на престол свого зятя, прусського генерал-майора принца Адольфа Шаумбург-Ліппського. Він був настільки розгніваний цим, що навмисно утримався від урочистостей з нагоди інтронізації князя Леопольда IV у Детмольді.

Його правління ознаменувалося економічним та культурним прогресом; він був відкритий до технологій та промисловості. Щоб забезпечити мешканцям можливості працевлаштування, він заснував державні майстерні та замовив велику кількість значних будівельних проєктів. Величні будівлі уряду та державного парламенту, ощадні та інші банки, гімназія, педагогічний коледж, церква Христа з княжою криптою на площі імператора Вільгельма, протестантська парафіяльна канцелярія, казарми, розширення замку тощо — все це служило цій меті. У Бад-Зальцуфлені він субсидіями з власних коштів підтримав буріння джерела, названого на його честь, Леопольдсквелле. Його найзначнішим творінням є Академія адміністративних наук імені князя Леопольда: університет прикладних наук, де офіцери-інваліди війни перекваліфіковувалися в муніципальних чиновників.

Його великими пристрастями були полювання та театр; тому в розпал Першої світової війни він відбудував згорілий придворний театр. Він також присвятив свою турботу народній освіті. Закон про державні школи 1914 року створив державну владу над вищими школами та скасував церковний нагляд за школами. Академія покращила статус вчителів, зробивши їх рівними з прусськими вчителями. Нові податкові закони призвели до справедливого розподілу тягаря та значного збільшення податкових надходжень. Розвиток регіону за рахунок доріг та залізниць сприяв торгівлі та транспорту. Зокрема, індустріалізація швидко просувалася.

Після Листопадової революції 12 листопада 1918 року Леопольд IV був змушений Народною та солдатською радою Ліппе зректися престолу. Він помер у Детмольді в 1949 році, позбавивши спадщини своїх дітей від першого шлюбу, включаючи старшого сина Ернста Леопольда, який разом зі своїми братами та сестрами приєднався до націонал-соціалістів у ранньому віці, та призначивши свого молодшого сина Арміна майбутнім головою дому Ліппе.

Сім'я

16 серпня 1901 року одружився з принцесою Бертою Гессен-Філіппсталь-Бархфельдською (25 жовтня 1874, Штайнфурт — 19 лютого 1919, Детмольд). В пари народились 5 дітей:

Ернст Леопольд Хлодвіг Юліус Алексіс Вільгельм Генріх (12 червня 1902, Детмольд — 24 травня 1984, Детмольд) Леопольд Бернгард Вільгельм Фрідріх Генріх Алексіс Отто (19 травня 1904, Детмольд — 5 липня 1965, Детмольд) Кароліна Августа Адельгайд Матильда Марі Луїза Пауліна (4 серпня 1905, Детмольд — 12 жовтня 2001, Бад-Айльзен) — в 1932 році вийшла заміж за майбутнього генерал-майора вермахту графа Ганса фон Каніца (1893—1968). Хлодвіг Луїтпольд Фрідріх Август Георг Рудольф Крістіан Максиміліан (27 вересня 1909, Детмольд — 13 лютого 2000, Штарнберг) Зіглінда Берта Елізабет Адельгайд Юліана Кальма Батільда Марі Анна (4 березня 1915, Детмольд — 8 серпня 2008) — в 1942 році вийшла заміж за Фрідріха-Карла Гельдмана (1904—1977).

26 квітня 1922 року одружився з принцесою-вдовою Анною Ліппе-Вайссенфельдською, уродженою принцесою Ізенбург-Бюдінгенською (10 лютого 1886, Бюдінген — 8 лютого 1980, Детмольд). В пари народився син Армін Леопольд Ернст Бруно Генріх Вілла Август (18 серпня 1924, Детмольд — 20 серпня 2015, Детмольд), наступний голова дому Ліппе.

Нагороди

Отримав численні нагороди, серед яких:

Орден дому Ліппе, великий магістр Орден Святого Йоанна (Бранденбург) Орден Чорного орла Орден Червоного орла, великий хрест Столітня медаль Орден Святого Губерта Орден Рутової корони Орден Вендської корони, великий хрестPeter Ohm-Hieronymussen: Die Mecklenburg-Strelitzer Orden und Ehrenzeichen. Kopenhaga: 2000, s. 55 Залізний хрест 2-го і 1-го класу Шеф 3-го батальйону піхотного полку «Граф Бюлов фон Денневіц» (6-го Вестфальського) № 55 Почесний шеф 1-го гвардійського уланського полку

Примітки

Література

Hans Friedrich von Ehrenkrook, Friedrich Wilhelm Euler, Walter von Hueck, Jürgen von Flotow: Genealogisches Handbuch des Adels. Fürstliche Häuser. Band IV, Band 14 der Gesamtreihe GHdA, Hrsg. Deutsches Adelsarchiv, C. A. Starke, Glücksburg/Ostsee 1956, S. 62 ff.

Посилання

Князь Леопольд на сайті The Prussian Machine. Князь Леопольд в базі даних Мюнхенського архіву.