Житловий будинок архітекторів — пам'ятка історії, містобудування та архітектури місцевого значення в Шевченківському районі міста Києва, розташований за адресою Богдана Хмельницького, 9-Б (історична адреса — вулиця Леніна, 9 або 9-Б). Єдиний архітектурний комплекс разом з Житловим будинком акторів (вул. Євгена Чикаленка 20) зведений наприкінці 1930-х років.

Історія проєктування та містобудівна критика У середині 1930-х років, після перенесення столиці УРСР з Харкова до Києва, розпочалася масштабна реконструкція центру міста. Проєктування великого житлового комплексу для творчої інтелігенції здійснювала комплексна бригада Спілки архітекторів УРСР, до складу якої входили відомі зодчі: професор О. В. Лінецький, Я. А. Штейнберг, О. М. Смик, С. А. Барзилович та Г. А. Благодатний.

За первісним задумом, комплекс мав складатися з кількох корпусів, розташованих перпендикулярно до вулиці, утворюючи систему внутрішніх дворів. Центральним композиційним елементом мала стати монументальна 9-метрова арка, яка б з'єднувала секційний будинок з квартирами та корпус коридорного типу (під гуртожиток).

У 1940 році в часописі «Архітектура радянської України» вийшла критична стаття архітектора М. В. Холостенка, де об'єкт зазнав нищівного розбору. Споруду звинуватили в еклектизмі, надмірному декоративізмі («копіюванні віджилих капіталістичних традицій» прибуткових будинків) та містобудівному хаосі через порушення історичної «червоної лінії» вулиці. Від спорудження парадної арки архітектори зрештою відмовилися, а фасадні роботи тривали аж до початку війни.

Мешканці будинку

Передвоєнний період (1930-ті — 1941) Згідно з архівними анкетами, епістолярною спадщиною та матеріалами «Книги Пам’яті України», у передвоєнні роки в будинку мешкали: Родина Олександра Довженка (кв. № 9) — згідно з офіційною анкетною заявою О. П. Довженка за 1939 рік, у квартирі його сестри, лікарки Поліни Петрівни Довженко, на повному утриманні режисера постійно мешкали його літні батьки — Петро Семенович та Одарка Єрмолаївна. Кисельов К. Н. (кв. № 35) — секретар Київського обласного комітету КП(б)У з пропаганди. Каравай (кв. № 12) — заступник секретаря Київського міського комітету КП(б)У з транспорту.

Повоєнний період (1940–1980-ті роки) Після відбудови та введення комплексу в експлуатацію наприкінці 1940-х років будинок заселили провідні архітектори УРСР, керівники державних установ та окремі діячі культури.

Згідно з **Телефонним довідником міста Києва за 1949 рік** (за адресою вул. Леніна, 9) та матеріалами БТІ, у будинку мешкали: Головко Григорій Володимирович — видатний архітектор, голова правління Спілки архітекторів УРСР (1976–1982). Хорхот Олександр Якович — видатний архітектор, доктор архітектури, заслужений будівельник УРСР. Єжов Валентин Іванович (кв. № 46) — народний архітектор України, Головний архітектор Києва (1981–1987). Тронько Петро Тимофійович — на той час 1-й секретар ЦК ЛКСМУ, надалі — заступник Голови Ради Міністрів УРСР, академік НАН України, ініціатор створення Музею народної архітектури та побуту в Пирогові. Березін Юхим Йосипович («Штепсель») (кв. № 49) — народний артист УРСР. Його квартира була важливим осередком культурного життя, де під час київських гастролей зупинявся співак Марк Бернес та регулярно бував його сценічний партнер Юрій Тимошенко («Тарапунька»). Погребецький Михайло Тимофійович — відомий український альпініст. Заслужений майстер спорту з 1939 р.

Період нацистської окупації (1941–1943) Елітний статус будинку, висока якість будівництва та наявність у ньому квартир високих партійних керівників привернули увагу німецької адміністрації одразу після взяття міста підрозділами Вермахту у вересні 1941 року. Усі цивільні мешканці були примусово виселені, а будівлю експроприйовано під військові та спеціальні потреби окупантів.

Штаб Розенберга У будинку розмістилася Головна робочої група України Оперативний штаб райхсляйтера Розенберга ( — ERR). Цей підрозділ НСДАП здійснював системний облік, конфіскацію та вивезення до Третього Райху культурних, наукових та історичних цінностей. Саме з будинку 9-Б координувалося розграбування київських музеїв, приватних колекцій інтелігенції та фондів бібліотеки Академії наук УРСР.

Трагедія родини Олександра Довженка Батьки кінорежисера Олександра Довженка через стрімкий наступ німецьких військ не встигли евакуюватися і залишилися в місті. Після того як будинок зайняли німецькі спецслужби, літніх людей силою вигнали з квартири № 9 на вулицю, а самого 80-річного Петра Семеновича окупанти жорстоко побили.

Позбавлений даху над головою, в умовах штучного тотального голоду, Петро Довженко захворів на аліментарну дистрофію (голодну водянку) і помер наприкінці 1942 року на одній із вулиць Києва. Дружина Одарка знайшла його тіло і самотужки на санках відвезла на Куренівське кладовище. Олександр Довженко глибоко переживав загибель батька, зафіксувавши у «Щоденнику» передсмертний розпач старої людини через упевненість у повній загибелі України. Одарка Єрмолаївна вижила в окупації і після звільнення міста повернулася до будинку, де мешкала разом із донькою Поліною до кінця 1940-х років.

Охоронний статус 29 вересня 2020 року Департамент охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації (КМДА) заніс житловий будинок на вул. Богдана Хмельницького, 9-Б до Переліку об'єктів культурної спадщини міста Києва. Об'єкту надано офіційний охоронний статус щойно виявленого об'єкта культурної спадщини за категорією «історія, містобудування та архітектура» (наказ ДОКС № 46).

Цікаві факти Один під'їзд — дві адреси: Унікальною архітектурно-адміністративною особливістю комплексу є його наріжний 5-й під'їзд, розташований безпосередньо на стику двох фасадних крил. Через складне внутрішнє перепланування та особливості обліку в БТІ, квартири в цьому під'їзді належать до різних вулиць: двері ліворуч від сходів мають офіційну адресу вулиця Богдана Хмельницького, 9-Б, тоді як двері праворуч — вулиця Євгена Чикаленка, 20.

Галерея

Примітки

Література Холостенко М. В. Шляхом віджилих традицій і випадковостей // Архітектура радянської України. — 1940. — № 4. — С. 11–15. Олександр Довженко: між тоталітаризмом і національною ідеєю. Енциклопедичний словник. Т. 1: А-Л / відп. ред. С. Тримбач. — К.: Видавництво ІМФЕ, 2023. — 600 с. Кот С. І. Культурні цінності України у Другій світовій війні: втрати, повернення, реституція. — К.: Інститут історії України НАН України, 2010.