«Совість ліберала» — книга написана економістом і лауреатом Нобелівської премії Полом Кругманом та видана в 2007 році. І вже в листопаді 2007 року книга посіла 24-те місце у списку бестселерів New York Times . Назва вперше була використана в однойменній книзі сенатора Пола Веллстоуна 2001 року. Назва Веллстоуна була відповіддю на книгу Баррі Голдвотера 1960 року «Совість консерватора». У книзі Пол Кругман досліджує останні 80 років американської історії в контексті економічної нерівності . Центральною темою книги є відродження як економічної, так і політичної нерівності з 1970-х років. Кругман аналізує причини цих подій та пропонує «новий Новий курс» для Америки.
Синопсис Книга досліджує історію розриву в багатстві та доходах у США протягом 20 століття. У книзі задокументовано, що розрив між багатими та бідними значно зменшився в середині століття — він називає це «Великим стисненням», — а потім знову розширився, починаючи з 1980-х років, до рівнів, вищих за ті, що були в 1920-х роках. Більшість економістів, включаючи самого Кругмана, вважали розрив в доходах в кінці 20-го століття результатом змін у технологіях та торгівлі, але тепер Кругман пише, зокрема в розділах 1, 3 та 4, що державна політика, зокрема створення та подальші атаки на систему соціального захисту або «державу загального добробуту», відіграла набагато більшу роль як у скороченні розриву в 1930-х–1970-х роках, так і в його розширенні в 1980-х роках і дотепер.
Пол Кругман розповідає про історію американського консерватизму, як у розділі 2, про консерватизм до Нового курсу, який домінував у період між Громадянською війною в Америці та Великою депресією (яку він називає «Довгим позолоченим віком »), так і в розділі 6 про сучасний « рух консерватизму ». Він стверджує, зокрема в розділах 5, 6 та 9, що експлуатація консерваторами руху расових та культурних образ через риторику малого уряду (див. « політику викриття ») та побоювань щодо національної безпеки була ключовою у здатності руху виграти національні вибори, навіть попри те, що його політика, спрямована на концентрацію багатства в вищих класах, мала б бути вкрай непопулярною. У розділі 6 він детально розповідає про роль Вільяма Ф. Баклі-молодшого, Ірвінга Крістоля та Рональда Рейгана у розбудові руху, а в розділах 7 та 8 – про роль «інституцій [особливо профспілок ] та норм [особливо корпоративної політики]» – порівняно з політикою уряду – у збільшенні або зменшенні економічної нерівності. Він дорікає адміністрації Джорджа Буша-молодшого за політику, яка наразі збільшує розрив між багатими та бідними.
Тим не менш, у 10-му розділі Пол Кругман висловлює оптимізм з того приводу, що демографічні тенденції, особливо щодо раси та культурних особливостей, а також те, що він вважає надмірним впливом консерваторів за часів Буша, створюють нове лівоцентристське політичне середовище та поступово підривають консервативний рух. При цьому він посилається на книгу Джона Джудіса та Руя Тексейри «Нова демократична більшість» . У розділах 11 та 12 Кругман пропонує, щоб демократи сформували «новий Новий курс», який передбачає більший акцент на соціальних та медичних програмах, зокрема на загальному медичному обслуговуванні, та менший – на національній обороні. Krugman, Paul (17 October 2007). "On Healthcare, Tax Cuts, Social Security, the Mortgage Crisis and Alan Greenspan". , in response to Alan Greenspan's Sept 24 appearance () with Naomi Klein on Democracy Now!
Зрештою, у розділі 13 він пояснює, що означає бути «лібералом», в умовах зростання нових прогресивних організацій, які, на відміну від консервативних аналітичних центрів, видань та інших організацій, насправді є більш децентралізованими та незалежно мислячими, і про те, наскільки більше людей, здається, підтримують «ліберальну» політику, ніж готові використовувати це слово для позначення себе. Книга завершується порадою про те, що в сучасному світі ліберали повинні залишатися прихильниками партій, поки обидві основні політичні партії не визнають раціональність Нового курсу.
Відгуки та критика Книга отримала схвальні відгуки від таких видань, як The New York Review of Books ,але була розкритикована консервативними групами та лібертаріанським Інститутом Людвіга фон Мізеса, які стверджували, що вона надмірно політична та має слабкий економічний зміст . У рецензії для The New York Times історик, лауреат Пулітцерівської премії Девід М. Кеннеді, зазначив: «Розділ Кругмана про нагальну необхідність реформи охорони здоров’я – найкращий у цій книзі, сумне нагадування про те, на який кваліфікований та доступний економічний аналіз він здатний, і як мало його тут представлено. Як і тиради Раша Лімбо чи фільми Майкла Мура, гостра полеміка Кругмана може підбадьорити вірян, але вона мало що зробить, щоб переконати непереконаних або просунути національне обговорення важливих питань, які вона порушує». "Malefactors of Megawealth" David M. Kennedy
Пов’язана інформація «Совість ліберала» – це також і назва блогу Пола Кругмана з питань економіки та політики, який веде The New York Times з 2005 року.
Домашня сторінка «Совість ліберала». Совість ліберала – Блог Пола Кругмана