Хана Леопольдівна (Юдит-Липівна) Варшавська (, Катеринослав — , Уфа) — радянська та російська театральна акторка. Акторка Республіканського російського драматичного театру в Уфі. Народна артистка Башкирської АРСР (1981), заслужена артистка Башкирської АРСР (1971). Учасниця німецько-радянської війни. Кавалер орденів «Знак Пошани» (1975) та Вітчизняної війни II ступеня (1985).

Біографія

Хана Юдит-Липівна Варшавська народилася 11 червня 1921 року в місті Катеринослав (нині — Дніпро, Україна) у родині пекаря.

З дитинства мріяла стати акторкою. До початку німецько-радянської війни навчалася у Дніпропетровському театральному училищі, але 22 червня 1941 року розпочалася війна, і вона була евакуйована.

У квітні 1942 року, після тяжких втрат, яких зазнала армія, було оголошено мобілізацію дівчат (усього за роки війни на фронт призвали 1—1,5 млн жінок). Більшість призваних цього набору, пройшовши відповідну підготовку, служили на фронті зенітницями, зв'язківницями, санінструкторками. Хана Варшавська також була призвана до армії, служила на фронті телефоністкою.

З майбутнім чоловіком Леонідом Володимировичем Левітіним вона познайомилася випадково — після завершення Корсунь-Шевченківської операції південніше Київа, коли на маленькій станції «Корсунь-Шевченківський» зупинилися два ешелони, що вирушали на фронт.

Кілька років молоді люди листувалися, обмінялися адресами батьків, підтримували одне одного. Обоє залишилися живими.

У 1945 році Хана повернулася до рідного Дніпропетровська. Леонід Левітін отримав відпустку на 10 днів, і 8 березня 1946 року в Дніпропетровську Хана Варшавська та Леонід Левітін одружилися. Леонід відвіз дружину до міста Уфи, де мешкали його батьки, евакуйовані з Гомеля.

У 1947 році Леоніда Левітіна демобілізували. Левітін вирішив вступати до Башкирського театрально-художнього училища, а Варшавська продовжила навчання, перерване війною.

У 1948 році Х. Варшавська закінчила Башкирське театрально-художнє училище (курс А. П. Новоскольцева). Варшавська і Левітін грали на сценах Златоуста, Сизрані та Архангельська.

У 1965 році Л. Левітін і Х. Варшавська повернулися до Уфи.

У 1965—1985 роках вони працювали у Республіканському російському драматичному театрі (Уфа). Леонід Володимирович Левітін був головним режисером та директором театру.

Творчість

Репертуар Хани Варшавської був різноплановим і включав понад сто образів.

Серед найвідоміших ролей: пані Дульська — «Мораль пані Дульської» Габріелі Запольської; Надія Коломійцева — «Останні» Максима Горького; Бернарда Альба — «Дім Бернарди Альби» Федеріко Гарсії Лорки; Амалія — «Розбійники» Фрідріха Шиллера; Аннушка — «На жвавому місці» Олександра Островського; Василиса Волохова — «Цар Федір Іоаннович» Олексія Толстого; Анна Фірлінг — «Матінка Кураж та її діти» Бертольта Брехта; Зумрат — «Неркес» Ільшата Юмагулова.

Гра акторки вирізнялася експресивністю, різноманітністю сценічних засобів і прийомів. Образи, створені Ханою Варшавською, були неповторними і надовго запам'ятовувалися глядачам, принісши їй заслужену любов публіки та славу в театральному світі.

Дипломантка Фестивалю драматичного мистецтва НДР у СРСР в Москві (1975, «Мамаша Кураж», Б. Брехт). Нагороджена дипломом I ступеня Всесоюзного театрального фестивалю, присвяченого драматургії О. Островського (роль Пелагеї Єгорівни у виставі «Бідність не порок»).

Почесні звання

Народна артистка Башкирської АРСР (1981); Заслужена артистка Башкирської АРСР (1971).

Нагороди

Орден Вітчизняної війни II ступеня (1985); Орден «Знак Пошани» (1975).

Смерть

Померла 5 вересня 2006 року в Уфі на 86-му році життя.

Похована в Уфі.

Примітки

Джерела