Павло Петрович Харинський ( — †після 1911 р.) — генерал від артилерії російської імператорської армії, двічі займався переозброєнням російської імператорської армії (1868, 1893).

Життєпис Походив з родини дворян Псковської губернії.

У 1863 р. отримав освіту в Олександрівському Брестському кадетському корпусі. Від 1863 р. — почав військову службу в Кронштадтській кріпосній артилерії.

У 1864 р. завершив курс навчання в Михайлівському артилерійському училищі. 1864 р. отримав звання підпоручника.

1865 р. отримав звання поручника.

1868 р. отримав звання штабс-капітана пішої польової артилерії, назначений в виконавчу комісію по переозброєнню російської імператорської армії однозарядними гвинтівками Крнка з металевими до них патронами.

У 1869 р. завершив навчання в Михайлівській артилерійській академіії по «1-у розряду».

1870 р. отримав звання поручника артилерії, зарахований в гвардійську кінну артилерію.

1873 р. отримав звання штабс-капітана.

1875 р. отримав звання капітана, переведений до Петербурзького патронного заводу.

Від 1880 р. до 1883 р. — на посаді начальника майстерні Ливарного гільзового відділу Петербурзького патронного заводу.

1882 р. отримав звання капітана гвардії.

1883 р. (до 1899 р.) р. — став начальником відділення Головного артилерійського управління.

1884 р. отримав військове звання полковника.

У 1890 р. — керівник 4-го (збройового) відділення Головного артилерійського управління.

1893 р. — отримав звання генерал-майора, був діловодом виконавчої комісії з переозброєння Російської імператорської армії трилінійними гвинтівками Мосіна (працював на переозброэння вдруге, від 1890 р. до 1897 р.).

20.11.1897 — призначений на посаду помічника начальника Головного артилерійського управління.

1901 р. — отримав звання генерал-лейтенанта «за відмінність у службі».

03.11.1910 — радник Артилерійського комітету Головного артилерійського управління.

11.11.1910 — призначений перебувати у запасі легкої артилерії по Санкт-Петербурзької губернії.

03.11.1911 — отримав звання генерала від артилерії, і звільнений у відставку з правом носити мундир та отримувати щомісячну пенсію.

Нагороди

Орден св. Анни 3-го ст.(1874), орден св. Володимира 4-го ст. (1879), орден св. Станіслава 2-го ст. (1884), орден св. Анни 2-го ст. (1887), орден св. Володимира 3-го ст. (30.08.1890), орден св. Станіслава 1-го ст. (06.12.1895), орден св. Анни 1-го ст. (06.12.1899), орден св. Володимира 2-го ст. (1905), абісинський орден «Печатки Соломона» 2-го ст. (1897), бухарський орден Золотої Зірки 1-го ст. (1898), сербський 1-го ст. (1898) Харинский Павел Петрович (24.06.1845) / Генералитет Российской империи (армия, флот и военизированные корпуса).

Примітки

Джерела

Журнал «» № 382 1898 г.

Волков С. В., «Генералитет Российской империи. Энциклопедический словарь генералов и адмиралов от Петра I до Николая II». , 2009 г. — Т.2, С.663.

Посилання Харинский Павел Петрович (24.06.1845) / Генералитет Российской империи (армия, флот и военизированные корпуса)