Бори́с Абра́мович Га́лін (справжнє прізвище — Рога́лін; 7 вересня 1904, Нікополь — 5 грудня 1983, Москва) — радянський письменник, журналіст і військовий кореспондент. Представник літератури соціалістичного реалізму, автор численних документальних нарисів про промисловість, працю та події Другої світової війни. Лауреат Сталінської премії III ступеня (1948).

Біографія

Ранні роки Борис Галін народився 7 (за старим стилем — 25 серпня) вересня 1904 року в місті Нікополь Катеринославської губернії Російської імперії (нині — Дніпропетровська область, Україна) у родині верхньодніпровського міщанина Абрама Міхелевича Рогаліна (1865—1919).

З 1925 року почав друкувати нариси та публіцистичні матеріали. Того ж року вступив до ВКП(б), що в подальшому вплинуло на його професійну діяльність та тематику творчості.

Освіта

У 1927—1929 роках Борис Галін навчався на етнологічному факультеті Московського державного університету.

У 1930—1933 роках продовжив освіту на факультеті літератури та мови Інституту червоної професури.

Паралельно займався літературною роботою та журналістикою.

Журналістська діяльність

У 1930-х роках Галін працював спеціальним кореспондентом газети «Правда» — одного з головних друкованих органів Радянського Союзу.

Його публікації були присвячені переважно темам: розвитку радянської промисловості; робітничому руху; будівництву великих підприємств; трудовим досягненням радянських людей.

У 1934 році Бориса Галіна прийняли до Спілки письменників СРСР.

Одним із ранніх значних творів стала участь у створенні книги «Люди Сталінградського тракторного» (1933), присвяченої працівникам тракторного заводу. Видання отримало позитивну оцінку з боку Максима Горького.

Діяльність під час Другої світової війни

Під час німецько-радянської війни Борис Галін працював військовим кореспондентом газети «Красная звезда».

Він перебував на різних ділянках фронту, зокрема на: Західному фронті; Південному фронті; 1-му Білоруському фронті.

Як військовий журналіст створював нариси про бойові дії, життя військовослужбовців та героїзм радянських солдатів.

За свою діяльність у роки війни був нагороджений бойовими орденами та медалями.

Післявоєнна творчість

Після завершення війни Борис Галін продовжив літературну діяльність. Основним жанром його творчості залишався документальний нарис.

У своїх книгах він описував промислові підприємства, трудові колективи та суспільні зміни в СРСР.

Найбільш відомими стали його збірки нарисів: «В Донбассе»; «В одном населённом пункте»; «Чудесная сила»; «Во имя будущего»; «Строитель нового мира».

Одним із найбільш відомих творів Галіна стала книга нарисів «В Донбассе», присвячена промисловому розвитку регіону та праці шахтарів і робітників. За цю книгу, а також збірку «В одном населённом пункте» письменник був удостоєний Сталінської премії третього ступеня.

Творчість

Борис Галін був одним із представників радянської документальної прози та журналістики 1930—1980-х років. Основним жанром його творчості був нарис, у якому він поєднував репортажний матеріал, художній опис і соціально-політичну проблематику. Значну частину його творів становили нариси про працю радянських людей, розвиток промисловості, життя робітників, а також події Великої Вітчизняної війни.

У довоєнний період Галін створював твори, присвячені індустріалізації та формуванню нового радянського суспільства. Його нариси друкувалися у провідних радянських виданнях, зокрема в газеті «Правда», де він працював спеціальним кореспондентом.

Під час війни письменник виступав як військовий кореспондент газети «Красная звезда». У своїх фронтових нарисах він описував бойовий шлях Червоної армії, мужність військовослужбовців і життя на передовій.

Основні твори

«Переход» (1930; 1932) «Испытание» (1937) «Бог войны» (1942) «В Донбассе» (1947; 1948) «В одном населённом пункте» (1947; 1948) «Чудесная сила» (1954) «Во имя будущего» (1955; 1958) «Сим победиши!» (1957) «Действующая армия» (1958) «Жизнью проверенные» (1959) «Строитель нового мира» (1960; 1962; 1963; 1967; 1978) «Время далёкое — товарищи близкие» (1966; 1970) «Азарт юности» (1970) «В грозу и бурю» (1967; 1976) «Избранное» (1981)

Одним із найбільш відомих творів Галина стала книга нарисів «В Донбассе», присвячена промисловому розвитку регіону та праці шахтарів і робітників. За цю книгу, а також збірку «В одном населённом пункте» письменник був удостоєний Сталінської премії третього ступеня.

Сценарна діяльність

Борис Галин також працював у галузі кінематографа. Разом із письменником і сценаристом Євгеном Габриловичем він написав сценарій художнього фільму «Наше сердце» (1946).

Фільм був присвячений тематиці повоєнного життя та відновлення країни після завершення Другої світової війни.

Робота у журналістиці

Поряд із літературною діяльністю Борис Галин протягом десятиліть працював журналістом.

У 1930-ті роки він був спеціальним кореспондентом газети «Правда», де висвітлював питання промисловості, економіки та суспільного життя.

Під час Великої Вітчизняної війни працював військовим кореспондентом газети «Красная звезда». Брав участь у бойових діях на Західному, Південному та 1-му Білоруському фронтах, створюючи репортажі та нариси про військові події.

Його журналістські матеріали відзначалися увагою до людських характерів, описом героїзму військовослужбовців і працівників тилу.

Нагороди та премії

Сталінська премія третього ступеня (1948) — за книги нарисів «В Донбассе» та «В одном населённом пункте»; Орден Вітчизняної війни II ступеня; Орден Трудового Червоного Прапора (21 жовтня 1964); Орден Червоної Зірки (18 квітня 1943); Орден «Знак Пошани» (10 вересня 1974); медаль «За оборону Москвы»; медаль «За оборону Кавказа» (1944); медаль «За взятие Берлина»; медаль «За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941—1945 гг.».

Оцінка творчості

Борис Галин належить до покоління радянських письменників-документалістів, творчість яких формувалася під впливом соціалістичного реалізму.

Його твори мають переважно публіцистичний характер і відображають офіційну ідеологію радянської епохи. Водночас літературознавці відзначали його майстерність у створенні документальних образів робітників, військових та учасників великих історичних подій.

Особливе місце у спадщині письменника займають фронтові нариси, які є джерелом літературного відображення подій Другої світової війни.

Смерть і пам'ять

Борис Абрамович Галин помер 5 грудня 1983 року в Москві у віці 79 років.

Похований на Кунцевському кладовищі Москви.

Твори письменника продовжують зберігатися у бібліотеках та архівах, а його ім'я згадується у довідкових виданнях, присвячених радянській літературі та журналістиці XX століття.

Література

Писатели Москвы — участники Великой Отечественной войны. — Москва, 1997. — С. 105. Соколова Н. Большой путь // «Новый мир». — 1956. — № 10. Зимин Н. Живая история // «Нева». — 1956. — № 11. Соколов В. Точная позиция // «Октябрь». — 1957. — № 4. Русские советские писатели-прозаики. Библиографический указатель. — Ленинград, 1959.

Примітки

Посилання

Велика російська енциклопедія Галин Борис Абрамович // Коротка літературна енциклопедія