Хілмар Веккерле (24 листопада 1899 — 2 липня 1941) — командир військ СС нацистської Німеччини під час Другої світової війни. Він був першим комендантом концентраційного табору Дахау.
Військова служба Векерле був сином мюнхенського нотаріуса, направлений до школи офіцерів Баварської армії в 14 років, щоб продовжити обрану кар'єруTom Segev, Soldiers of Evil, Berkley Books, 1991, p. 64. Після трирічного навчання в кадетському корпусі в серпні 1917 року його зарахували до Баварського піхотного батальйону, а наступного року він уже воював на Західному фронтіSegev, Soldiers of Evil, p. 65. У вересні 1918 року він зазнав серйозного поранення й не зміг повернутися на фронт до підписання перемир'я. Через це він втратив можливість скласти іспити та здобути офіцерське звання.
Політична участь Через неможливість продовжити службу в армії Веккерле вступив до Мюнхенського технічного університету, де вивчав сільське господарство. Як і його однокурсник Генріх Гіммлер, він приєднався до антикомуністичного добровольчого корпусу «Оберланд» (Freikorps Oberland) і став одним із перших членів нацистської партіїSegev, Soldiers of Evil, p. 66. Веккерле був учасником Пивного путчу, Веккерле був учасником Пивного путчу, а також брав участь у замаху в січні 1924 року на Франца Йозефа Гайнца, прем'єр-міністра підконтрольного Франції Саару (Автономного Пфальцу). Після закінчення університету у віці 25 років Веккерле зменшив свою безпосередню участь у політичній діяльності нацистів і став управителем ранчо з розведення великої рогатої худобиSegev, Soldiers of Evil, p. 67. Однак у 1925 році, після реорганізації, він знову вступив до нацистської партії та регулярно відвідував партійні мітинги, а також допомагав у розробці нацистської сільськогосподарської політикиПроте після реорганізації Нацистської партії в 1925 році він поновив у ній своє членство. Веккерле регулярно відвідував партійні з'їзди, а також брав участь у розробці аграрної політики нацистів. Він також записався добровольцем до полку СС, що дислокувався в КемптеніSegev, Soldiers of Evil, pp. 67-68.
Дахау У 1933 році його давній союзник Гіммлер призначив Веккерле комендантом щойно створеного концентраційного табору ДахауSegev, Soldiers of Evil, p. 68. За наказом Гіммлера він розробив «особливі» правила поводження з ув'язненими, які затвердили терор як основу повсякденного життя в таборіHarold Marcuse, Legacies of Dachau: The Uses and Abuses of a Concentration Camp, 1933—2001, Cambridge University Press, 2001, p. 22. Його ініціативи включали страту чотирьох ув'язнених за «насильницьку непокору» та «підбурювання до бунту»Charles W. Sydnor, Soldiers of Destruction: The SS Death's Head Division, 1933—1945, Princeton University Press, 1990, p. 9, за що проти нього було порушено кримінальну справу. Через кілька місяців він залишив цю посаду, а його місце зайняв Теодор АйкеSegev, Soldiers of Evil, p. 115.
Ваффен-СС Веккерле був одним із перших членів підрозділів, які згодом утворили Ваффен-СС, і зрештою став офіцером цієї структури, проходячи службу в Нідерландах. Він очолював свій батальйон СС під час прориву голландської лінії Греббе, де зазнав поранення. Згодом він також брав участь у вторгненні до Радянського Союзу. Проходив службу у 5-й танковій дивізії СС «Вікінг»Terry Goldsworthy, Valhalla's Warriors: A History of the Waffen-SS on the Eastern Front 1941—1945, Dog Ear Publishing, 2010, p. 130. На момент своєї загибелі в бою під Львовом у 1941 році він мав звання штандартенфюрера.
Після смерті Веккерле його вдова Ельфріда замість трауру за загиблим чоловіком почала жити з іншим чоловіком. Обурений таким порушенням протоколу, Гіммлер наказав відправити цього чоловіка до концентраційного таборуSegev, Soldiers of Evil, pp. 80-81.
Примітки