```wiki
Антон Сергійович Стукало (позивний «Маріо»; 21 вересня 1998, смт Чупахівка, Сумська область — 7 травня 2024, Луганська область) — український військовослужбовець, старший лейтенант Національної гвардії України, військовослужбовець 1-ї Президентської бригади оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка «Буревій», учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (посмертно).
Життєпис Народився 21 вересня 1998 року в селищі Чупахівка Охтирського району Сумської області.
З 2004 року навчався у школі № 8. У 2008 році перейшов до спортивного класу школи № 4, де займався баскетболом та легкою атлетикою. Після отриманої у 2010 році травми продовжив навчання у школі № 1, яку закінчив у 2015 році. Також захоплювався поезією та музикою.
Після закінчення школи вступив на факультет фізичного виховання Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка. У 2017 році вирішив пов'язати життя з військовою службою, перевівся на заочну форму навчання факультету фізичного виховання Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка та підписав контракт із Національною гвардією України.
У 2019 році вступив на командно-штабний факультет Національної академії Національної гвардії України.
Початок повномасштабного російського вторгнення зустрів у Харкові, де на той час навчався в академії. Як курсант долучився до оборони міста. За участь у бойових діях був відзначений нагородою «За оборону міста-героя Харків».
У березні 2023 року достроково завершив навчання у Національній академії Національної гвардії України. Після випуску був направлений до 1-ї Президентської бригади оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка «Буревій», де проходив службу у 4-му батальйоні оперативного призначення «Хорив». Спочатку обіймав посаду командира взводу. За даними петиції про присвоєння йому звання Героя України, згодом був заступником командира 12-ї роти оперативного призначення на БМП по роботі з особовим складом.
Бойове хрещення отримав у районі Білогорівки Луганської області. За виконання бойових завдань був нагороджений нагрудним знаком «За відвагу в службі».
Після ротації в листопаді 2023 року виконував бойові завдання в районі Серебрянського лісу. За словами побратимів, значну увагу приділяв збереженню життя особового складу свого підрозділу.
5 травня 2024 року дістав поранення під час бойових дій, однак того ж дня повернувся до виконання бойових завдань.
7 травня 2024 року загинув на Луганщині внаслідок ворожого обстрілу. На момент загибелі йому було 25 років.
17 травня 2024 року в Шостці відбулося прощання з Антоном Стукалом.
Нагороди
Орден «За мужність» III ступеня (16 жовтня 2024, посмертно) — за особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові. Нагрудний знак «За відвагу в службі». Відзнака «За оборону міста-героя Харків». Медаль «За оборону рідної держави». Медаль «Ветеран війни».
Вшанування пам'яті У червні 2024 року на сайті Президента України було оприлюднено електронну петицію з проханням присвоїти Антону Стукалу звання Героя України посмертно.
Примітки ```