Ісмаїл Османович Куркчі (; 1 січня 1908, Бахчисарай — 21 травня 1991, Москва) — радянський архітектор кримськотатарського походження. Член Спілки архітекторів СРСР (1940). Учасник Другої світової війни.

Біографія

Ранні роки та освіта Народився 1 січня 1908 року в Бахчисараї у родині старости ремісничого цеху килимарів та овчинників. З дитинства виростав у середовищі традиційного кримськотатарського декоративно-ужиткового мистецтва та ремісництва. У віці 12 років вступив до Бахчисарайського художньо-промислового технікуму, який у той період був головним осередком збереження національної мистецької спадщини Криму. Серед його вчителів і наставників були видатний діяч кримськотатарської культури Усеїн Боданінський та художник Абдурефі Абієв.

У 1925 році Обласний комітет комсомолу направляє Куркчі разом із Мухтаром Шерфедіновим (який згодом також став знаним архітектором) на навчання до Москви. Через слабке володіння російською мовою абітурієнти не склали одразу вступні іспити до інституту, тому спочатку навчалися на робфаку при ВХУТЕМАСі (Вищих художньо-технічних майстернях). Після закінчення підготовчих курсів Куркчі було зараховано до Московського архітектурного інституту (МАІ) на факультет проєктування промислових об'єктів. Здобув вищу архітектурну освіту в 1934 році.

Професійна та наукова діяльність Після випуску працював у московському державному інституті «Промстройпроект» у майстерні видатного радянського архітектора, професора Івана Ніколаєва. Паралельно навчався в аспірантурі, де працював над кандидатською дисертацією, присвяченою історії, конструктивним особливостям та етнографічній специфіці традиційного житла кримських татар.

У 1935 та 1937 роках здійснював тривалі наукові та виробничі відрядження до Середньої Азії (зокрема до Ташкента, Самарканда та Бухари), де вивчав прийоми адаптації традиційного східного зодчества до сейсмічних умов та спекотного клімату. Зібраний матеріал застосував під час розробки розлогого проєкту Ташкентського текстильного комбінату.

У 1938 році Куркчі призначили головним архітектором будівництва великого текстильного комбінату в місті Кайсері (Туреччина). Однак закордонне відрядження було раптово скасовано через політичні арешти його колег — інженерів Омера та Усеїна Аблаєвих. У 1940 році був офіційно прийнятий до лав Спілки архітекторів СРСР.

Участь у Другій світовій війні Після початку німецько-радянської війни 14 вересня 1941 року призваний до лав РСЧА. Перед відправленням на фронт він передав єдиний рукопис своєї майже завершеної дисертації про народну архітектуру Криму на зберігання до архіву Архітектурного інституту, однак під час воєнних хаосу та евакуації праця була безповоротно втрачена.

Служив у військово-інженерних частинах, пройшов шлях до звання інженер-капітана. Брав участь у зведенні оборонних споруд під час битви за Кавказ та у фортифікаційному забезпеченні наступальних операцій у Центральній та Південно-Східній Європі.

Повоєнний період Після демобілізації повернувся до Москви та продовжив роботу в сфері проєктування великих промислових об'єктів. Виступав автором масштабних проєктів реконструкції та розширення московського Заводу імені Лихачова (ЗІЛ) та комплексного архітектурного розпланування Автомобільного завода в Тольятті (ВАЗ).

Як головний архітектор керував проєктами будівництва великих хімічних підприємств у Болгарії, Індії та об'єктів автомобільного концерну «Фіат» в Італії. Через тогочасні режимні обмеження радянських спецслужб Куркчі не мав дозволу на виїзд з СРСР, тому здійснював авторський нагляд та керування іноземними будівництвами виключно дистанційно з Москви.

Помер 21 травня 1991 року в Москві.

Нагороди Орден Червоної Зірки (16 жовтня 1944) Медаль «За оборону Кавказу» (27 червня 1945) Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (27 жовтня 1945) Медаль «За взяття Будапешта»

Родина Дружина — Ніяра Раметова, донька кримськотатарського композитора Рустема Раметова. Син — Айдер Куркчі (1938—2022), кандидат історичних наук, культуролог, сходознавець та письменник.

Примітки