EnVision — орбітальна місія до Венери, яку розробляє Європейське космічне агентство, і яка планує проводити високороздільне радіолокаційне картографування та дослідження атмосфери. EnVision має допомогти зрозуміти зв'язки між геологічною активністю та атмосферою Венери, а також дослідити, чому Венера та Земля обрали різні еволюційні шляхи. EnVision обрали як п'яту місію середнього класу (M5) програми Cosmic Vision Європейського космічного агентства у червні 2021 року, а запуск запланований на листопад 2031 року. Місія буде проведена у співпраці з НАСА.

Історія проєкту

Передумови На початку 2020-х років НАСА та ЄКА оголосили про нову серію місій до Венери. Серед місій, що перебувають на стадії розробки, — орбітальна місія ЄКА EnVision, орбітальна місія НАСА VERITAS та місія НАСА DAVINCI, яка передбачає посадковий зонд і проліт поблизу планети. Очікується, що дані, отримані цими місіями, суттєво покращать розуміння довготривалої історії Венери, її сучасної активності та еволюційного шляху.

Проєкт місії EnVision подали на конкурс пропозицій місії M5 програми ЄКА Cosmic Vision. Авторами були Річард Ґейл із Лондонського університету, Колін Вілсон з Оксфордського університету, Томас Відеманн з Паризької обсерваторії й Університету Версаль-Сен-Кантен та іншіEnVision M5 Venus orbiter proposal.

Розробка 10 червня 2021 року ЄКА обрала місію п'ятою місією класу M у межах програми Cosmic Vision. Її обрали замість THESEUS — запропонованої астрофізичної місії, яка мала спостерігати транзієнтні явища по всьому небу, зокрема гамма-спалахи.

Технічна підготовка до місії EnVision розпочалася ще до її офіційного затвердження ЄКА. Наприклад, у липні 2022 року установка Low Earth Orbit Facility (LEOX) в випробовувала матеріали та покриття космічного апарата, імітуючи умови на Венері.

ЄКА офіційно затвердило EnVision на засіданні Комітету наукової програми в січні 2024 року, а в січні 2025 року ЄКА уклало контракт із Thales Alenia Space на будівництво космічного апарата, призначивши компанію головним підрядником місії.

У 2025 році участь НАСА у місії EnVision опинилася під питанням після того, як республіканська адміністрація оприлюднила запит на бюджет НАСА на 2026 фінансовий рік, який передбачав різке скорочення фінансування наукових програм агентства. Директорка з науки ЄКА заявила, що EnVision була однією з трьох місій ЄКА (разом із LISA та ), які найбільше постраждали б від можливого скорочення фінансування з боку США. Запропоноване скорочення бюджету Конгрес відхилив у січні 2026 року, тому робота Лабораторії реактивного руху над приладом VenSAR продовжилася за планом.

15 травня 2026 року Space UK уклала угоду з Thales Alenia Space щодо складання, інтеграції та випробувань EnVision.

Наукові цілі EnVision має отримати нові дані про геологічну історію Венери завдяки комплексному використанню зображень, поляриметрії, радіометрії та спектроскопії поверхні в поєднанні із зондуванням надр і картографуванням гравітаційного поля; місія шукатиме теплові, морфологічні та газові ознаки вулканічної та іншої геологічної активності, а також простежуватиме долю ключових летких речовин від їхніх джерел і стоків на поверхні крізь хмари до мезосфери. Основні наукові вимірювання включатимуть: картографування окремих цільових ділянок із високою роздільною здатністю, виявлення змін поверхні, дослідження геоморфології, топографії та надр, вимірювання теплового випромінювання, , , співвідношення D/H, параметрів гравітаційного поля, швидкості обертання та положення осі обертання.

Конкретні цілі місії такі: Визначити рівень і характер сучасної активності Визначити послідовність геологічних подій, що сформували різноманітні особливості поверхні З'ясувати, чи мала Венера колись океани або чи була придатною для життя Зрозуміти геодинамічну систему, яка визначає вивільнення внутрішнього тепла протягом історії планети

У 2025 році ЄКА сформулювало цілі місії як «п'ять головних питань», на які EnVision має дати відповідь: Наскільки геологічно активною є Венера сьогодні? Як підтримується існування товстих хмар Венери? Як Венера втрачає тепло? Куди поділася вода Венери? Як змінюється поверхня планети з часом?

Космічний апарат Орбітальний апарат EnVision матиме прямокутну форму та стабілізацію за трьома осями, а в складеній конфігурації матиме розміри 2 × 2 × 3 м. Енергію забезпечуватимуть дві розкладні сонячні батареї. Зв'язок із Землею забезпечуватиме нерухома антена з високим коефіцієнтом підсилення діаметром 2,54 м. Високу тягу, необхідну для виконання профілю польоту EnVision, забезпечуватиме основний двокомпонентний двигун із тягою ~1 кН та питомим імпульсом ~320 с.

Прилади

EnVision — місія ЄКА, що реалізується у співпраці з НАСА за участю окремих держав-членів ЄКА, які постачають елементи корисного навантаження. НАСА надає прилад VenSAR і забезпечує підтримку через Мережу далекого космічного зв'язку. Інші прилади корисного навантаження надають держави-члени ЄКА; ASI, DLR, та CNES відповідно очолюють розробку та постачання приладів SRS, , VenSpec-H та VenSpec-UEnVision M5 Venus Orbiter Proposal: Opportunities and Challenges R. C. Ghail, C. F. Wilson and T. Widemann. 47th Lunar and Planetary Science Conference (2016).

VenSAR Радар із синтезованою апертурою VenSAR () досліджуватиме структурні та геоморфологічні свідчення процесів різних масштабів, які сформували геологічну історію Венери, а також сучасну вулканічну, тектонічну та седиментаційну активність. Прилад працюватиме на частоті 3,2 ГГц у S-діапазоні (довжина хвилі 9,4 см). VenSAR забезпечуватиме кілька методів отримання зображень і вимірювання дальності з полярної орбіти: (1) регіональне та цільове картографування поверхні, (2) глобальне картографування топографії та альтиметрію, (3) стереоскопічну зйомку, (4) радіометричні та вимірювання поверхні, (5) поляриметричні вимірювання поверхні, (6) можливість проведення повторних інтерферометричних спостережень. Прилад, розроблений Лабораторією реактивного руху та обраний НАСА, наразі проходить наукову, технічну та місійну оцінку. Головним дослідником VenSAR є з JPL.

SRS SRS () — це нерухома дипольна антена, що працюватиме в діапазоні 9–30 МГц. SRS шукатиме межі між підповерхневими матеріалами в різних геологічних районах, зокрема в ударних кратерах, похованих кратерах, тессерах та їхніх краях, на рівнинах, лавових потоках та їхніх краях, а також у районах тектонічних структур. Це дасть змогу встановити стратиграфічні співвідношення на різних глибинах і горизонтальних масштабах. Головним дослідником SRS є Лоренцо Брудзоне, Університет Тренто, Італія.

VenSpec Комплекс спектрометрів Венери VenSpec () складатиметься з трьох каналів, які матимуть спільну науково-технічну команду: , VenSpec-H і VenSpec-U, а також центрального блока керування. VenSpec-M отримуватиме дані про склад різних типів гірських порід, VenSpec-H виконуватиме високороздільні вимірювання атмосфери, а VenSpec-U спостерігатиме за домішковими сірковмісними компонентами (переважно та SO2), а також за загадковим поглиначем ультрафіолетового випромінювання у верхніх хмарах Венери. Цей комплекс приладів шукатиме часові зміни температури поверхні, концентрацій вулканічних газів і хмар у тропосфері, які можуть свідчити про атмосферні процеси або процеси на поверхні, зокрема виверження вулканів.

Координатором комплексу Venus Spectroscopy та провідним науковцем приладу VenSpec-M є Джулія Алеманно (у 2023 році змінила на цій посаді Йорна Гельберта), DLR, Інститут космічних досліджень, Берлін, Німеччина. Провідною науковицею VenSpec-H є Северін Робер (у 2023 році змінила на цій посаді Анн-Карін Вандаель), (BIRA-IASB), Бельгія. Провідним науковцем VenSpec-U є Еммануель Марк, , IPSL, Франція.

У березні 2025 року компанія Xenics оголосила про укладення угоди з DLR щодо постачання сенсорів короткохвильового інфрачервоного випромінювання для приладу VenSpec-M місії EnVision, а також для місії НАСА до Венери VERITAS. Інститут космічних досліджень DLR постачає подібний прилад для обох місій (VenSpec-M для EnVision та VEM для VERITAS). Оптичну підсистему надають CNES та LIRA. Проєктування, складання, інтеграцію та верифікацію оптичного блока передали субпідряднику, а відповідальність за ці роботи покладено на LIRA. Блоком фільтрів у складі оптичного блока керує CNES за участю Bertin Winlight та CILAS.

VenSpec-H розробляє та виготовляє міжнародний консорціум наукових установ і промислових компаній, причому з 2024 року бельгійська компанія виступає головним підрядником, а нагляд здійснюють PRODEX та BIRA-IASB. До країн-учасниць належать Бельгія, Швейцарія, Чехія, Іспанія, Португалія, Нідерланди, Німеччина та Фінляндія. На приладі буде зображено силует Вестоницької Венери — керамічної статуетки Венери доби верхнього палеоліту, яку 1925 року виявили в Південній Моравії та яка нині експонується в Моравському музеї в Брно, Чехія.

VenSpec-U переважно розробляє консорціум французьких державних космічних лабораторій (, LIRA, LATMOS) під керівництвом LATMOS, за участю Відкритого університету у Великій Британії та в Іспанії.

Центральний блок керування () комплексу VenSpec забезпечуватиме спільні інтерфейси живлення, обробки даних і керування для трьох приладів VenSpec. Розробкою CCU керує DLR, а значний внесок в апаратне забезпечення роблять Інститут дослідження Сонячної системи Макса Планка, Астрофізичний інститут Андалусії та IDA. розробить EGSE, призначене для ефективної перевірки інтерфейсів.

Радіонауковий експеримент Будь-який космічний апарат на орбіті чутливий до локального гравітаційного поля, а також до гравітаційного поля Сонця та, меншою мірою, інших планет. Ці гравітаційні збурення спричиняють зміни орбітальної швидкості космічного апарата, за якими можна визначити гравітаційне поле планети. Орбіта EnVision ьлизька до полярної, має низький ексцентриситет і відносно малу висоту, що дає змогу отримати гравітаційне поле Венери з високою роздільною здатністю для кожної довготи та широти планети.

Аналіз гравітаційного поля разом із топографією дає змогу досліджувати будову літосфери та кори й краще зрозуміти геологічну еволюцію Венери. За відсутності сейсмічних даних вимірювання припливних деформацій і власного руху планети дають змогу досліджувати її глибинну внутрішню будову (розмір і стан ядра). Припливну деформацію можна вимірювати за збуреннями орбітальної швидкості EnVision, спричиненими змінами гравітаційного потенціалу (припливне число Лава k2).

Головними дослідниками радіонаукового та гравітаційного експерименту EnVision є Каролін Дюменулен та Паскаль Розенблатт з Нантськиого університету у Франції.

Примітки

Посилання

Старий офіційний сайт Звіт про дослідження EnVision, листопад 2023 року Відео про розгортання EnVision, створене VR2Planets