C-раціон (офіційно — Field Ration, Type C / Польовий раціон, тип C) — це американський військовий сухий пайок, що складався з готових до вживання консервованих вологих продуктів. Він призначався для харчування особового складу у випадках, коли свіжі або упаковані непідготовлені продукти були недоступні, а аварійних (виживальних) раціонів було недостатньо. У 1958 році його замінили на аналогічний консервований пайок Meal, Combat, Individual (MCI); сучасним же наступником C-раціону є раціон Meal, Ready-to-Eat (MRE) у реторт-пакетах, запроваджений у 1980 році.
Розробка C-раціону розпочалася у 1938 році. Перші партії пройшли випробування у польових умовах у 1940 році, після чого послідувало його масштабне впровадження. Оперативні обставини нерідко змушували робити C-раціон стандартним варіантом забезпечення в полі, незалежно від кліматичних умов чи обмежень по вазі. Хоча офіційно C-раціон зняли з озброєння у 1958 році, новий пайок MCI був надзвичайно схожим на нього, через що військові за звичкою продовжували називати його «C-раціоном» аж до появи MRE наприкінці 1970-х роківMeyer, A.I. and Klicka, M.V., Operational Rations, Current and Future of the Department of Defense, Technical Report Natick TR-82/031 (September 1982)«MRE History». MRE Info. Retrieved 2023-02-21.Mason, Vera C.; Meyer, Alice I.; Klicka, Mary V. (1982-06-01). «Technical Report TR-82/013: Summary of Operational Rations». U.S. Army Natick Research & Development Laboratory. Fort Belvoir, VA. doi:10.21236/ada131903..
C-раціон відрізняється від інших американських літерних раціонів, таких як:
A-раціон (A-ration) — складається зі свіжих продуктів; B-раціон (B-ration) — складається з упакованих, але непідготовлених інгредієнтів для приготування; D-раціон (D-ration) — висококалорійний військовий шоколад; K-раціон (K-ration) — компактний раціон із трьох збалансованих прийомів їжі; Надзвичайні раціони (Emergency rations) — призначені для екстремальних ситуацій, коли інші види харчування повністю недоступні.
Ранні версії раціонів Залізний" раціон (Iron Ration, 1907—1922)
Першою американською спробою створити індивідуальний сухий пайок для видачі бійцям у польових умовах став «Залізний» раціон (Iron Ration), запроваджений у 1907 році. Він складався з трьох 85-грамових (3-унцієвих) галет-брикетів (виготовлених із суміші порошкового яловичого бульйону та обсмаженої вареної пшениці), трьох 28-грамових (1-унцієвих) плиток підсолодженого шоколаду, а також пакетиків із сіллю та перцем. Раціон видавався у герметичній бляшаній коробці вагою в один фунт (~450 г), яка поміщалася у верхню кишеню піхотного кителя. Він призначався виключно для екстрених випадків, коли підрозділи не мали змоги отримати стандартне харчування. Згодом його зняли з постачання, замінивши на «Резервний» раціон (Reserve Ration), однак напрацювання та досвід застосування «Залізного» раціону лягли в основу створення аварійного D-раціону.
«Резервний» раціон (Reserve Ration, 1917—1937)
«Резервний» раціон видавався наприкінці Першої світової війни для забезпечення бійців, які знаходились далеко від гарнізонів чи польових кухонь. Початково він містив:
340 г (12 унцій) бекону або 400 г (14 унцій) м'яса (зазвичай консервованої солонини / corned beef); дві 230-грамові (8-унцієві) банки твердих хлібців або сухарів (hardtack); пакетик меленої кави (33 г / 1.16 унції); пакетик цукру-піску (68 г / 2.4 унції); пакетик солі (4.5 г / 0.16 унції). Окремо додавався «тютюновий раціон»: 11 г (0.4 унції) тютюну та 10 аркушів самокруточного паперу (пізніше їх замінили на брендові сигарети заводського кручення).
Після війни пайок намагалися вдосконалити на основі відгуків із фронту. У 1922 році його склад переглянули: тепер він містив 450 г (16 унцій) м'яса (зазвичай в'яленої яловичини / beef jerky), 85 г (3 унції) консервованої солонини або шоколаду, 400 г (14 унцій) сухарів, а також каву та цукор. У 1925 році м'ясну частину повністю замінили на консервовану свинину з квасолею (pork and beans).
У 1936 році склад спробували урізноманітнити, створивши два варіанти меню: меню «A» (солонина) та меню «B» (свинина з квасолею). Ці експерименти згорнули у 1938 році із запровадженням принципово нового C-раціону.
Польовий раціон, тип C (Field ration, Type C, 1938—1945) Оригінальний раціон типу C, більш відомий як C-раціон (C-ration), розроблявся як заміна «Резервному» раціону. Він задумувався як індивідуальний сухий пайок короткострокового використання, який у разі потреби мав доповнюватися аварійним D-раціономLongino, James C. (Col.), Rations in Review , The Quartermaster Review, May–June 1946: Col. Longino noted that the C ration was designed for continuous use of between three days (early Type C) and twenty-one days (revised Type C)..
Створенням наступника «Резервного» раціону зайнялася новосформована Науково-дослідна лабораторія продовольчого забезпечення Квартермейстерської служби у Чикаго в 1938 році. Метою було створити пайок із кращими смаковими якостями, збалансованим харчовим складом та тривалішим терміном придатностіMoran, Barbara, Dinner Goes to War: The long battle for edible combat rations is finally being won , American Heritage XIV:1 (Summer, 1998). Retrieved April 14, 2009..
Перший C-раціон містив м'ясну банку вагою 450 г (16 унцій) — так званий M-блок (M-unit), вагу якого зменшили до 340 г (12 унцій) після польових випробувань під час Луїзіанських маневрів 1941 року. Початково існувало лише три варіанти основної страви: м'ясо з квасолею; м'ясне рагу з картоплею (meat and potato hash); м'ясне рагу з овочами.
Окрім цього видавалася одна банка з хлібцями та десертом — B-блок (B-unit). Добовий раціон одного бійця складався з шести 340-грамових банок (трьох M-блоків та трьох B-блоків), тоді як один прийом їжі включав одну банку M та одну банку B. Першу прямокутну (довгасту) форму банки у червні 1939 року замінили на більш звичну циліндричну через складності масового виробництва прямокутної тари.
340-грамова банка C-раціону мала висоту близько 11 см (4,4 дюйма) та діаметр 7,6 см (3 дюйми). Вона виготовлялася з нерефленої лудженої жерсті з видимим олов'яним паяним швом та мала смужку для відкривання. Ключ для знімання цієї смужки припаювався до дна кожної банки B-блоку.
Перші банки C-раціону мали алюмінієве покриття, але наприкінці 1940 року його замінили на золотистий лак для покращення стійкості до корозії. У банках часів Другої світової війни спостерігалася відчутна різниця у відтінках золотого кольору через велику кількість залучених постачальників. Наприкінці війни колір змінили на захисний оливковий (drab green), який залишався стандартом до кінця служби як C-раціону, так і його наступника MCI.
Під час війни солдати часто просили замінити циліндричні банки на пласкі прямокутні (подібні до шпротних чи тих, що використовувалися у ранніх версіях K-раціону) через їхню компактність та зручність пакування в рюкзак. Однак це визнали непрактичним через брак промислового обладнання для випуску прямокутних банок. Після 1942 року навіть творці K-раціону повернулися до малих круглих банокLongino, James C. (Col.), Rations in Review, The Quartermaster Review, May–June 1946..
Спочатку банки C-раціону маркувалися лише паперовими етикетками, які швидко відпадали у польових умовах. Через це вечеря перетворювалася на лотерею: американські солдати та морські піхотинці, яким кілька вечорів поспіль випадала непопулярна страва, не мали жодної змоги обміняти її на щось більш апетитнеHenry, Mark R. and Chappell, Mike, The US Army in World War II (1): The Pacific, Osprey Publishing (2000), ISBN, pp. 20–21.
Загалом C-раціон не користувався любов'ю у військах США під час Другої світової війни. Бійці вважали банки важкими та громіздкими, а меню — швидконабридливим та одноманітнимThe Doctor's Lounge, Goodbye to the C Ration, Bulletin of the Muscogee County (Georgia) Medical Society, March 1979, Vol. XXVI No. 3, p. 14Koehler, Franz A., Special Rations for the Armed Forces: Army Operational Rations — A Historical Background, QMC Historical Studies, Historical Branch, Office of the Quartermaster General, Washington, D.C. (1958). Додаткові проблеми виникали зі стабільністю якості продуктів через величезну кількість різних фабрик-виробників та поспіх воєнного часу. Коли C-раціон почали видавати британським силам та військам Співдружності (які до цього харчувалися сухарями та солониною / bully beef), ті спочатку сприйняли його добре, але вже за кілька днів одноманітність теж стала головною причиною скаргYoumans, John B. (Dr.), Preventive Medicine in World War II, Vol III: Personal Health Measures and Immunization — Chapter IV — Nutrition, U.S. Army Medical Publications, U.S. Government Printing Office (1969), p. 129. Австралійські підрозділи взагалі недолюблювали C-раціон, вважаючи консерви прісними, надто розвареними та неапетитними.
Хоча C-раціон початково розраховувався лише на епізодичне використання, суворі реалії боїв змушували тилові служби постачати ним підрозділи тижнями поспіль. У 1943 році військово-медична комісія, вивчивши стан здоров'я солдатів після тривалого харчування C-раціонами, рекомендувала обмежити їх безперервне вживання максимум п'ятьма днями поспіль за відсутності доповнення іншими свіжими продуктамиYoumans, John B. (Dr.), Preventive Medicine in World War II, Vol III: Personal Health Measures and Immunization — Chapter IV — Nutrition, U.S. Army Medical Publications, U.S. Government Printing Office (1969), p. 129.
Хоча першу специфікацію офіційно визнали застарілою у 1945 році, а виробництво всіх типів C-раціону повністю припинилося у 1958 році, накопичені запаси оригінальних та модифікованих пайків продовжували видавати військам під час війни в Кореї та навіть В'єтнаміC-Rations: Meal, Combat Individual, Article . Командир танка морської піхоти, який служив у В'єтнамі у 1968 році, згадував, що його підрозділ часто отримував старі запаси C-раціонів із маркуванням початку 1950-х років на банкахPeavey, Robert E., Praying for Slack: A Marine Corps Tank Commander in Vietnam, Zenith Imprint Press (2004), ISBN, p. 190:.
Блок «M» («M» Unit)
M-блок містив консервовану основну м'ясну страву (entrée), яка початково виготовлялася з тушкованого м'яса (суміші яловичини та свинини), приправленого сіллю, спеціями та подрібненою цибулею. Початково існувало три варіанти:
М'ясне рагу з квасолею (Meat Stew with Beans); М'ясне рагу з картопляним фаршем/овочами (Meat with Vegetable Hash); М'ясне рагу з овочами (Meat Stew with Vegetables — морквою та картоплею).
Простота та повсякденність меню були навмисними: страву намагалися наблизити до стандартного раціону (гуляші, рагу тощо), який солдати зазвичай отримували у формі A- або B-раціонів у армійських їдальнях.
У 1943 році додали нову позицію: «М'ясо та спагеті в томатному соусі» (Meat & Spaghetti in Tomato Sauce). Наприкінці 1944 року, намагаючись збільшити термін допустимого безперервного вживання пайка, розробили нове розширене меню:
Рубана шинка з яйцем та картоплею (Chopped Ham, Egg, and Potato); М'ясо з локшиною (Meat and Noodles); Свинина з рисом (Pork and Rice); Сосиски з квасолею (Frankfurters and Beans); Свинина з квасолею (Pork and Beans); Шинка з лімською квасолею (Ham and Lima Beans); Курка з овочами (Chicken and Vegetables).
При цьому непопулярний м'ясний фарш (Meat Hash) та експериментальне рагу з баранини з овочами (Mutton Stew with Vegetables) вилучили з виробництва. Під час останньої ревізії у 1945 році додали «Яловиче рагу з овочами» (Beef Stew with Vegetables).