Конвенція про міжнародний доступ до правосуддя (, ) — багатостороння міжнародна конвенція, укладена 25 жовтня 1980 року в Гаазі в рамках Гаазької конференції з міжнародного приватного права. Конвенція гарантує громадянам та особам, які постійно проживають у договірних державах, доступ до правосуддя в інших договірних державах на тих самих умовах, що й власним громадянам, — зокрема право на безоплатну правову допомогу та звільнення від застави судових витрат.

Конвенція набрала загальної чинності 1 травня 1988 року; станом на серпень 2026 року її учасницями є 29 держав. Україна приєдналася до конвенції 2026 року; для України вона набрала чинності 1 серпня 2026 року.

Історія Конвенцію розроблено в межах Гаазької конференції з міжнародного приватного права та відкрито для підписання для держав — членів конференції на момент її Чотирнадцятої сесії. Вона стала розвитком положень про правову допомогу іноземцям, що містилися в Гаазьких конвенціях з питань цивільного процесу 1905 та 1954 років: відповідно до статті 22, між державами-учасницями Конвенція 1980 року замінює статті 17—24 Конвенції 1905 року та статті 17—26 Конвенції 1954 року. На відміну від Конвенції 1954 року, яка пов'язувала право на безоплатну допомогу з майновою неспроможністю особи, Конвенція 1980 року закріпила принцип національного режиму без вимоги взаємності.

Депозитарієм конвенції є Міністерство закордонних справ Королівства Нідерландів.

Зміст Конвенція складається з семи глав. Основні механізми:

Правова допомога (глава I). Громадяни договірних держав та особи, які звичайно проживають у них, мають право на правову допомогу в судових справах у цивільних і торговельних справах у кожній договірній державі на тих самих умовах, що й громадяни цієї держави. Для передавання клопотань кожна держава призначає Центральний орган; клопотання складаються за модельним формуляром і не потребують легалізації. Звільнення від застави судових витрат (глава II). Від осіб, які мають звичайне місце проживання в договірній державі, не можна вимагати застави чи депозиту судових витрат () лише на тій підставі, що вони є іноземцями або не мають місця проживання чи перебування в державі суду. Водночас конвенція передбачає спрощений механізм виконання рішень про стягнення судових витрат у інших договірних державах. Витяги з реєстрів та рішень (глава III). Особи мають право одержувати в інших договірних державах копії записів у публічних реєстрах та судових рішень на рівних умовах із громадянами цих держав. Особиста недоторканність (глави IV—V). Конвенція обмежує застосування арешту й затримання як засобу виконання в цивільних справах щодо осіб з інших договірних держав та надає свідкам і експертам, які прибувають для участі в процесі, імунітет від переслідування за попередні діяння.

Стаття 28 містить вичерпний перелік дозволених застережень; інші застереження до конвенції не допускаються.

Учасники Станом на серпень 2026 року договірними сторонами конвенції є 29 держав, більшість із яких — члени Європейського Союзу; серед учасниць також Бразилія, Казахстан, Коста-Рика, Чорногорія, Швейцарія та інші.

Україна і конвенція Україна є учасницею Гаазької конвенції з питань цивільного процесу 1954 року в порядку правонаступництва з 1991 року.

До Конвенції про міжнародний доступ до правосуддя Україна приєдналася Законом України від 12 березня 2026 року № 4820-IX. Документ про приєднання депоновано 21 травня 2026 року, і 1 серпня 2026 року конвенція набрала чинності для України. Приєднання було передбачене Дорожньою картою щодо верховенства права в межах переговорів про вступ України до Європейського Союзу.

Центральним органом України за конвенцією визначено Міністерство юстиції; за роз'ясненням міністерства, клопотання про правову допомогу та додані документи не потребують легалізації або апостиля. Під час приєднання Україна зробила застереження до частини першої статті 28 конвенції — з метою недопущення надання безоплатної правничої допомоги за відсутності взаємності громадянам держави-агресора.

Набрання конвенцією чинності для України висвітлювали українські юридичні та загальні медіа, відзначаючи, що українці отримали доступ до безоплатної правової допомоги у 28 державах на рівних умовах із місцевими громадянами.

Див. також Гаазька конференція з міжнародного приватного права Гаазька конвенція (1961) Апостиль

Примітки

Джерела та література Цірат Г. А. Правове положення іноземців у міжнародному цивільному процесі: досвід міжнародно-правової уніфікації // Вісник Верховного Суду України. — 2011. — № 9 (133). — С. 44—48. Міжнародний цивільний процес: усталені концепції та новели // Право України. — 2020. — № 6.

Посилання Конвенція на сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права Офіційний український текст конвенції на порталі Верховної Ради України