Тадеуш Ян Манастерський, також відомий як Монастерський, кодове ім'я «Кордіан» (; 29 вересня 1893, Дубляни — 5 січня 1915, Будапешт) — поручник Польських легіонів, борець за незалежність Польщі.

Біографія Тадеуш народився у родині Петра Павла (нар. 1846), доцента Національного сільськогосподарського університету, та Корнелії, уродженої Фройнд (1859–1915). Він був братом-близнюком Стефана Міхала (1893–1940), капітана резерву саперів Польської армії та архітектора.

Навчався в Імператорсько-королівській Львівській гімназії імені Франца Йосифа. Там, у 1911 році, він закінчив 8-й клас із добрими оцінками та склав іспити на атестат зрілості. Тим часом (1910) він вступив до Спілки активних дій, а пізніше — до Стрілецького союзу. Після закінчення гімназії він розпочав навчання в Політехнічному училищі у Львові. Під час навчання він закінчив вищі офіцерські курси Стрілецького союзу. Влітку 1914 року він став комендантом 1-ї унтерофіцерської школи Стрілецького союзу у Львові.

6 серпня 1914 року він прибув до Кракова. З 8 по 18 серпня він служив командиром батальйону, а потім комендантом 1-ї роти 2-го батальйону. 9 жовтня 1914 року його було підвищено до поручника та відправлено на вербування до басейну Домброва, Лодзі та Пйотркува-Трибунальського. Після вербування батальйону добровольців до Польських легіонів, з 5 листопада він командував ротою в допоміжному батальйоні Альбіна Флешара. Після прибуття до битви під Кшивоплотоми (16–19 листопада) його підрозділ було перейменовано на 1-шу роту 6-го батальйону.

24 грудня 1914 року в битві під Ловчувком він був поранений у плече кулею дум-дум. Він помер 5 січня 1915 року в гарнізонному шпиталі № 16 у Будапешті внаслідок отриманих поранень і був похований там через два дні на цвинтарі Фаркасреті.

27 березня 1922 року полковник Тадеуш Піскор у своїй заяві на нагородження поручника Манастерського орденом Virtuti Militari написав: «Хоробрий офіцер та організатор, він блискуче керував своєю ротою під час атаки на Кшивоплоти. У грудні 1914 року, під час штурму позицій російських кулеметів поблизу Ловчувека, він був тяжко поранений і невдовзі помер у лікарні».

Нагороди

Офіцерський знак «Парасоль» Virtuti Militari, срібний хрест (№ 7135; 17 травня 1922, посмертно) Хрест Незалежності (19 грудня 1930, посмертно) — «за працю в справі здобуття незалежності.»

Примітки

Література