Royal Aircraft Factory S.E.5 — британський одномісний біплан-винищувач часів Першої світової війни. Літак розробили на Королівському авіаційному заводі Генрі Фолланд, Джон Кенворті та майор Френк Гудден. Перший політ відбувся 22 листопада 1916 року, а бойове застосування почалося в березні 1917 року. Загалом побудували понад 5200 літаків S.E.5 і вдосконаленої модифікації S.E.5a.
S.E.5 був одним із найшвидших літаків війни, поєднуючи стійкість, міцність і порівняно добру маневровість. Разом із Sopwith Camel він відіграв важливу роль у відновленні повітряної переваги Антанти в середині 1917 року.
Розроблення Позначення S.E.5 походить від . Літак створювали навколо нового V-подібного восьмициліндрового двигуна Hispano-Suiza 8 потужністю 150 к. с. Перший із трьох прототипів піднявся в повітря 22 листопада 1916 року. Два перші прототипи розбилися через недостатню міцність крила; у катастрофі першого 28 січня 1917 року загинув головний випробувач Френк Гудден. Перед початком серійного виробництва третій прототип доопрацювали.Hare, Paul R. Mount of Aces — The Royal Aircraft Factory S.E.5a. Fonthill Media, 2013. — С. 46. ISBN 978-1-78155-115-8.
Початкову модель випустили лише в 79 примірниках, після чого виробництво перейшло на поліпшену S.E.5a з двигуном Hispano-Suiza потужністю 200 к. с. Через ненадійність редуктора та нестачу французьких двигунів постачання затримувалося. Проблему значною мірою розв'язало встановлення британського ліцензійного двигуна Wolseley Viper із прямим приводом.Mortimer, Gavin. The First Eagles: The Fearless American Aces Who Flew with the RAF in World War I. Voyageur Press, 2014. — С. 66. ISBN 0-76034-639-9.
S.E.5 виготовляли Austin Motors, Air Navigation and Engineering Company, Curtiss, Martinsyde, Royal Aircraft Factory, Vickers і Wolseley Motors. Американський уряд замовив приблизно тисячу машин у Curtiss, однак до завершення війни компанія встигла збудувати лише одну; ще 56 літаків зібрали з уже виготовлених деталей.
Конструкція
S.E.5 мав класичну для свого часу схему одномоторного біплана з тягнучим гвинтом. Фюзеляж являв собою розчалену дротом коробчасту ферму, крила мали дерев'яні лонжерони й нервюри. Вузький фюзеляж забезпечував добрий огляд, а міцна конструкція підвищувала живучість і дозволяла виконувати маневри з великим перевантаженням.
На відміну від деяких дуже маневрових, але складних у пілотуванні винищувачів, S.E.5 був стійким і порівняно простим для недосвідчених пілотів. Максимальна швидкість сягала приблизно 222 км/год, що відповідало показникам SPAD S.XIII і перевищувало швидкість більшості тогочасних німецьких серійних літаків.Cheesman. Fighter Aircraft of the 1914—1918 War. Letchworth: Harleyford, 1960. — С. 56.
Озброєння складалося із синхронізованого 7,7-мм кулемета Vickers перед кабіною та кулемета Lewis на установці Фостера над верхнім крилом. Верхній кулемет можна було спрямовувати вгору для стрільби по літаку противника знизу.
Бойове застосування У березні 1917 року S.E.5 надійшов до 56-ї ескадрильї Королівського льотного корпусу, яка наступного місяця вирушила на Західний фронт. У червні почалося застосування потужнішої S.E.5a, що поступово замінила ранню модель. До кінця війни S.E.5a використовували 21 ескадрилья Британської імперії та два американські підрозділи.
На цьому винищувачі літали відомі аси Біллі Бішоп, Альберт Болл, Едвард Меннок, Джеймс Маккадден і Ендрю Бошам-Проктор. Після перемир'я літак швидко зняли з озброєння Королівських ПС, проте деякий час він залишався в експлуатації Канади, Австралії та інших держав. Частину машин використовували в цивільній авіації, зокрема для перегонів і ранньої небесної реклами.
Основні характеристики (S.E.5a) Екіпаж: 1 Довжина: 6,38 м Розмах крила: 8,11 м Висота: 2,90 м Площа крила: 22,7 м² Маса порожнього: 640 кг Максимальна злітна маса: 902 кг Двигун: Hispano-Suiza 8 або Wolseley Viper, 150—200 к. с. Максимальна швидкість: 222 км/год Дальність польоту: 480 км Практична стеля: 5180 м Озброєння: один 7,7-мм кулемет Vickers, один 7,7-мм кулемет Lewis, до чотирьох 11-кг бомб.
Примітки