Ма́линське городи́ще-за́мчище (також Малинський дитинець) — городище Малина в Деревській землі, нині міста в Житомирській області. Городище розташоване на мисовому виступі лівого корінного берега річки Ірші, притоки Тетерева, навпроти впадіння в неї річки Здривля. Досліджувалося Петром Третьяковим, Михайлом Кучерою та Богданом Звіздецьким.
Городище має неправильну форму, близьку до овальної, завдовжки до 60 м і завширшки до 55 м, а його площа становить 0,3 га. З усіх боків городище оточене природними бар'єрами: глибокими ярами з крутими схилами, а також руслом Ірші. Лише вузька перемичка в північно-східній частині городища з'єднує його з плато корінного берега. Оборонний вал захищав місто з напільного північно-східного боку. До наших днів дійшли окремі ділянки валу заввишки до 2 м. Південно-західна стрілка мису підмита розливами річки. У частині, близькій до річки, виявлено досить потужний культурний шар.
Археологічні знахідки дали змогу зробити висновок, що поселення на цьому місці виникло не пізніше VIII століття як укріплений град древлян. У IX столітті поряд із ним виникло неукріплене поселення-посад. Наприкінці X—XI століть життя на городищі згасло, що пов'язано з військовим протистоянням древлян і київських князів. Однак у XII—XIII століттях воно відновилося, перш ніж перервалося (імовірно, через монгольську навалу на Русь). Припускають, що у XVI—XVII століттях городище знову використовувалося як невелике укріплення в Овруцькій волості Київського воєводства.
Примітки
Література Кучера М. П. Поселения Среднего Поднепровья // Древнерусские поселения Среднего Поднепровья. — К., 1984.