Віджаянагара (означає «Місто Перемоги») — колишня столиця історичної Віджаянагарської імперіїVijayanagara, Encyclopaedia Britannica. Розташоване на берегах річки Тунґабгадра, воно простягалося на великій території та охоплювало об'єкти в сучасних районах Віджаянагар, Балларі та прилеглих землях. Частина руїн Віджаянагара, відома як Пам'ятки Гампі, внесена до списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.

Гампі — давнє людське поселення, згадуване в індуїстських текстах, містить храми та пам'ятки довіджаянагарського періоду. На початку XIV століття панівні династії Какатії, Ядави з Девагірі, Хойсали та короткочасне королівство Кампілі, які населяли плато Декан, зазнали вторгнення та розграбування з боку військ династії Халджі, а пізніше Туґлак Делійського султанату.

Місто Віджаянагара було засноване на цих руїнах братами Сангама, які служили воїнами в королівстві Кампілі під проводом Кампалідеварая. Місто стрімко зростало. Імперія слугувала бастіоном проти мусульманських султанатів на півночі, що сприяло відродженню індуїстського культурного й наукового життя, розвитку багатоконфесійного життя, розвитку інфраструктури та економіки. Поряд із індуїзмом Віджаянагара приймало громади інших віросповідань, таких як Джайнізм та Іслам, що призвело до створення багатоконфесійних пам'яток і взаємовпливу культурCatherine B Asher (1985), 'Islamic Influence and the Architecture of Vijayanagara', in A. L. Dallapiccola et al (Eds), Vijayanagara: City and Empire— New Currents of Research, Weisbaden: Steiner Verlag, pp. 188-95. Хроніки перських та європейських мандрівників описують Віджаянагару як надзвичайно багате й квітуче місто.

До 1500 року Гампі-Віджаянагара був другим за величиною середньовічним містом у світі (після Пекіна) і, ймовірно, найбагатшим в Індії того часу, приваблюючи купців із Персії та Португалії, Цитата: «In its peak of glory, ca. 1500, with a population of about 500,000 and sixty square miles in area, Vijayanagara was the second largest city in the world behind Beijing.».

Однак війни між мусульманськими султанатами та Віджаянагарою тривали протягом усього XVI століття. У 1565 році правитель Віджаянагари Рамарая Аравіду потрапив у полон і був страчений, а місто впало під натиском коаліції деканських султанатів. Захоплена столиця грабувалася та руйнувалася протягом 6 місяців, після чого перетворилася на руїни.

Розташування та історія

Віджаянагара розташована у сучасному індійському штаті Карнатака, уздовж берегів річки Тунґабгадра. Місто швидко виросло з давнього паломницького центру в XIII столітті до столиці Віджаянагарської імперії на початку XIV століття, перетворившись на велике місто площею близько 650 км² на початку XVI століття. До 1500 року воно стало другим за величиною містом у світі після Пекіна. Спогади іноземців оцінюють населення приблизно в 500 000 осіб, хоча деякі дослідники вважають цю оцінку перебільшеною або, навпаки, занадто консервативною.

Архітектура столиці навмисно гармоніювала з природним ландшафтом міста ще від часів Рами. Віджаянагара була заснована навколо релігійного індуїстського храмового комплексу Пампа Тіртха та Кішкіндха, які вже існували в Гампі. Назва центральної частини міста, Гампі, походить від імені Пампа — іншого імені богині Парваті в індуїстській теології. За Стхала-пураною, Парваті (Пампа) вела аскетичний спосіб життя на берегах річки Тунгабхадра, на пагорбі Хемакута, щоб здобути прихильність аскета Шиви та повернути його до сімейного життя. Шива також відомий як Пампапаті («чоловік Пампи»), а річка стала відома як Пампа. Санскритське слово Pampa трансформувалося в слово мовою каннада Hampa, а місце, де Парваті досягла своєї мети, стало називатися Гампе або Гампі. Релігійне значення міста також пов'язане з розділами епосу Рамаяна, де Рама та Лакшмана зустрічають Ханумана, Сугріву та мавпяче військо у пошуках викраденої Сіти.

До заснування міста Гампі відвідували індуїсти та правителі різних династій. Царі Імперії Хойсала будували й підтримували паломницький центр у Гампі до XIV століття. На початку XIV століття армії Делійського султанату під проводом Ала уд-Діна Халджі, а згодом Мухаммада бін Туґлака, вторглися на південь Індії та розграбували її. Імперія Хойсала та храмові міста, такі як Халебід, Белур і Соманатхапура, зазнали руйнувань. З руїн цього колапсу постала Віджаянагарська імперія та її нова столиця. Місто заснували брати Харіхара I та Букка з династії Сангама.

У X столітті місто вже було священним місцем паломництва для послідовників Шиви. У XIV—XVI століттях воно перетворилося на найпотужніший міський центр у Декані й увійшло до десятки найбільших міст світу. Португальські та перські купці описували його як дивовижне досягнення містобудування.

Місто було оплотом індуїстських цінностей, протистоячи експансії мусульманських султанів з півночі, які незабаром об'єдналися навколо Голконди. Династія Сангама вела постійні війни з Бахманідським султанатом. Пізніше султанат Бахмані розпався на п'ять султанатів. Правитель Крішнадеварая після битви при Райчурі зберіг владу одного із султанів, щоб запобігти подальшому роздробленню. Однак наступним царям Віджаянагара довелося протистояти коаліції мусульманських держав. Віджаянагара встановила дружні відносини з Португальською імперією, дозволивши їй захопити Гоа. У відповідь деканські султанати об'єдналися проти Віджаянагари.

Тривала війна призвела до битви при Талікоті у 1565 році, яка відбулася приблизно за 175 км на північ. Вона завершилася полоном і стратою регента Рамарая Аравіду, панікою у військах Віджаянагари та нищівною поразкою. Армія султанатів увійшла до Віджаянагари, грабувала, нищила та спалювала його протягом кількох місяців. Про це свідчать пласти деревного вугілля, розтріскані від високої температури фундаменти й обвуглені архітектурні деталі, знайдені археологами. Місто було залишене жителями й відтоді перетворилося на руїни.

Італієць Чезаре Федерічі, який писав через два роки після поразки імперії, зазначав: «Місто Беценегер (Віджаянагара) не повністю зруйноване, будинки все ще стоять, але порожні, і в них не живе ніхто, крім тигрів та інших диких звірів».

Археологічні дані свідчать про те, що хоча міське поселення було покинуте, низка сільських поселень у столичному регіоні не спорожніла повністю. Деяка кількість населення залишилася в регіоні (хоча немає точної оцінки того, скільки саме), а низка поселень, заснованих у період Віджаянагари, залишаються заселеними донині.

Руїни міста були заново відкриті для наукового світу на початку XIX століття британським дослідником і картографом полковником Коліном Маккензі.

Опис

Назва міста перекладається як «Місто Перемоги» (від санскритського vijaya — перемога, та nagara — місто). Як багата столиця наймогутнішого південноіндійського царства свого часу, Віджаянагара приваблювала мандрівників з усього світу.

Зруйноване місто є об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО, відомим як «Пам'ятки Гампі». Упродовж тривалого часу існувало занепокоєння щодо пошкодження пам'яток через інтенсивний рух транспорту й будівництво мостів поблизу. ЮНЕСКО навіть уносило Гампі до списку об'єктів під загрозою знищення, але пізніше виключило його після вжиття заходів щодо збереження території.

Сучасні дослідники зазначають:

Історик Санджай Субрахманьям зазначає, що Віджаянагара, можливо, була одним із трьох центрів цього періоду з населенням понад 100 000 осіб у Південній Індії, і що, за сучасними даними та тим, що залишилося від його простору, власне місто та передмістя мали населення від 500 000 до 600 000 осіб. Він зазначає, що Домінго Паес оцінював його розмір у 100 000 будинків.

Територія Археологічний комплекс Віджаянагари включає: Гампі — об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО. Анегунді — на північному березі річки Тунґабгадра в районі Коппал. Камалапура — храмове містечко на південний схід від Царського центру, де розташований археологічний музей. Госапет — місто та залізничний вузол на південний захід. Численні пам'ятки, розташовані у навколишніх районах.

Див. також

Архітектура Віджаянагара Саяна Алласані Педдана Гампі

Примітки

Література

Посилання

Дослідницький проєкт Віджаянагари в Британській бібліотеці