Grand Opera House — колишній оперний театр, майданчик для драматичних вистав та концертний зал у Торонто (Онтаріо, Канада). Театр відкрився у 1874 році, пережив кілька пожеж, однак у 1920-х роках занепав через високу конкуренцію та гучний скандал, після чого у 1927 році його остаточно знесли.

Історія Наприкінці 1860-х та на початку 1870-х років у Торонто успішно працював театр Royal Lyceum, де ставили опери та драматичні вистави. Однак він мав лише 700 глядацьких місць, що суттєво обмежувало його прибутковість. Виник план побудувати новий, більший та сучасніший театр. Цим закладом і став Grand Opera House. Його відкриття у 1874 році збіглося з вдалим моментом — будівля Royal Lyceum згоріла під час пожежі (водночас відкрився й інший театр — Queen's Theatre на 1000 місць).

Grand Opera House збудували не на Кінґ-стріт, а на Аделейд-стріт, на захід від Янг-стріт. Споруджена у стилі Другої імперії глядацька зала на 1750 місць стала першою в місті, де газове освітлення можна було повністю вмикати чи вимикати одним електричним вимикачем без потреби подавати сигнали дзвінками чи свистками. Втім, ця технологічна перевага тривала ненадовго: вже у вересні 1874 року відкрився відбудований Royal Lyceum (під назвою Royal Opera House) на 1450 місць з аналогічною системою. Попри конкуренцію, Grand Opera House став головним концертним залом Торонто кінця XIX століття"Urban Decoder". Toronto Life. May 1, 2004. Archived from the original on February 5, 2008. Retrieved March 9, 2008., особливо після того, як у 1883 році пожежі повністю знищили Queen's Theatre та Royal Opera House, які більше не відбудовували.

Театр урочисто відкрився у 1874 році гала-вечором: керівниця закладу Шарлотта Моррісон зіграла роль леді Тізл у виставі «Школа лихослів'я». Спочатку проєкт не приносив очікуваного прибутку і після двох років роботи його продали на аукціоні.

На сцені Grand Opera House виступали найвідоміші виконавці тієї епохи: актори Моріс Баррімор, Сара Бернар, Едвін Бут та сер Генрі Ірвінг, сопрано Емма Альбані, а також італійські баритони Джузеппе Дель Пуенте та Антоніо ҐалассіBell, Bruce (December 6, 2005). "Toronto's World-Class Music Halls". The Bulletin. Retrieved March 9, 2008.. Із лекціями тут виступав Оскар Вайльд. У перші роки закладом керувала Шарлотта Моррісон, колишня акторка та ключова постать тогочасного театрального й оперного життя Торонто (її називали «Едом Мірвішем свого часу»).

Театр неодноразово потерпав від вогню, зокрема від масштабної пожежі 1879 року, у якій загинули тесляр, його дружина та немовля"Fatal Fire in a Theatre; The Toronto Grand Opera House Destroyed" (PDF). New York Times. November 30, 1879. p. 7. Retrieved March 9, 2008.. Наприкінці 1890-х років театр мав власного пресагента — В. А. Г'юїттаHewitt, W. A. (1958). Down the Stretch: Recollections of a Pioneer Sportsman and Journalist. Toronto, Ontario: Ryerson Press. p. 31. OCLC 8623829.. Хоча після кожної пожежі будівлю відновлювали, у 1900-х роках вона почала занепадати через настання ери водевілів та появу в Торонто нових сучасних театрів (зокрема Princess Theatre, Shea's Hippodrome, а також Loew's and Winter Garden Theatre)Plant, Robert, in Early Stages, pg. 342.

Розслідування та занепад У 1919 році театр опинився в центрі гучного кримінального розслідування. 2 грудня тогочасний власник Grand Opera House Амброз Смолл поклав на рахунок у сусідньому банку чек на один мільйон доларів і того ж дня безвісти зник. Смолл мав репутацію азартного гравця та любителя сумнівних розважальних шоу. Газети активно висвітлювали кожну деталь поліцейського розслідування, під час якого з'ясувалося, що Смолл облаштував у Grand Opera House таємну кімнату для побачень зі своїми численними коханками"The disappearance of Ambrose Small:Case Closed: Proposal for History Television". Retrieved March 9, 2008."AMBROSE SMALL: What Happened to the Entertainment Impresario & Does His Ghost Still Haunt the Theater that He Loved?". Dead Men Do Tell Tales. Archived from the original on October 16, 2007. Retrieved March 9, 2008.. За інформацію про його місцеперебування оголосили винагороду в 5000 канадських доларів, однак справу так і не розкрили.

Театр так і не зміг відновитися після пожеж, занепаду та скандалу, і в 1927 році його знесли. Оперні трупи Торонто залишилися без спеціалізованого майданчика на кілька десятиліть — аж до відкриття O'Keefe Centre у 1960-х роках (який пізніше поступився місцем спеціально спроєктованому для опери Four Seasons Centre у 2000-х).

Сьогодні на місці Grand Opera House розташований 68-поверховий хмарочос Scotia Plaza у Фінансовому районі Торонто. Єдиною фізичною згадкою про театр залишається невеличкий провулок Grand Opera Lane, що прямує на південь від Аделейд-стріт Вест.

Визначні виступи

25 травня 1876 — перша постановка «Річарда II» у Торонто за участі Едвіна Бута. Протягом наступних днів Бут також виконав головні ролі у «Гамлеті», «Венеційському купці» (Шейлок), «Леді з Ліона» (Клод Мельнотт), «Рішельє» (кардинал Рішельє), «Багато галасу з нічого» (Бенедикт) та «Отелло»"Grand Opera House: Richard II". The Globe. May 26, 1876. p. 4."Grand Opera House: Merchant of Venice". The Globe. May 27, 1876. p. 4."Grand Opera House: Much Ado About Nothing and Othello". The Globe. May 29, 1876. p. 4.. 25 травня 1882 — лекція Оскара Уайльда"Toronto lecture Thursday, May 25, 1882". Oscar Wilde in America.. 13 лютого 1883 — перший виступ оперної співачки Емми Альбані (тоді відомої як Емма Лаженесс) у ролі Лючії в опері «Лючія ді Ламмермур»"HER MAJESTY'S OPERA: Albani as "Lucia."". The Globe. February 14, 1883. p. 3.. 9 березня 1900 — прем'єра п'єси монреальського драматурга В. А. Тремейна «Кинджал і хрест» із Робертом Брюсом Манселом у головній роліPlant, Robert, in Early Stages, pg. 339.

Примітки