Наталі Гарп (; 1991) — американська політична помічниця та колишня телеведуча, яка з 2025 року обіймає посаду виконавчої помічниці Президента США.

2019 року вона привернула увагу після того, як похвалила президента Дональда Трампа за підписання федерального закону про «право на спробу». Трамп запросив Гарп до складу консультативної ради своєї президентської кампанії 2020 року та виступити на Національному з'їзді Республіканської партії 2020 року. У 2020—2022 роках Гарп працювала на телеканалі. Згодом вона стала помічницею Трампа та впливала на його комунікації.

У січні 2025 року Трамп призначив Гарп своєю виконавчою помічницею. На цій посаді Гарп мала доступ до акаунта Трампа в Truth Social та відповідала за кілька суперечливих дописів, опублікованих з його облікового запису.

Ранні роки та освіта Народилася 1990 або 1991 року. Гарп дотримується християнства. Її батько був брокером з нерухомості та заснував консалтингову компанію для туристичних компаній. У липні 2020 року він вчинив самогубство. 2012 року Гарп закінчила Університет Пойнт-Лома-Назарен, а 2015 року — Університет Ліберті, здобувши ступінь магістра ділового адміністрування.

Кар'єра

Робота з Трампом і виступ на з'їзді Республіканської партії (2019—2020) 2017 року Гарп почала активно критикувати систему охорони здоров'я США після того, як у неї почалися проблеми зі здоров'ям, зокрема хронічний біль та ускладнення внаслідок лікарської помилки під час внутрішньовенної терапії, яку їй проводили під час лікування раку кісток II стадії. 2019 року в ефірі Fox News вона похвалила Трампа за підписання федерального закону про «право на спробу», який, за її словами, дозволив їй отримати доступ до експериментального лікування та врятував їй життя. Водночас експерти, опитані «The Washington Post» опис лікування поставили під сумнів правдивість її заяви.У своїй промові вона порівняла Трампа з Джорджем Бейлі, головним героєм фільму «Це дивовижне життя» (1946), що викликало критику з боку родини актора Джиммі Стюарта, який зіграв цього персонажа. Того ж місяця вона увійшла до складу консультативної ради президентської кампанії Трампа 2020 року.

Робота на One America News Network і в кампанії Трампа (2020—2024)

2020 року Гарп почала працювати ведучою на One America News Network, ультраправому телеканалі, який поширював хибні твердження про фальсифікації на президентських виборах 2020 року. У квітні 2022 року вона покинула мережу на тлі масового відтоку працівників після того, як DirecTV відмовився транслювати канал. Через кілька місяців вона стала помічницею Трампа в його президентській кампанії 2024 року. Гарп часто супроводжувала Трампа під час гри в гольф, приносячи із собою принтер і ноутбук, щоб показувати йому статті. Використання Гарп принтера почалося через прихильність Трампа до новин у друкованому вигляді, колеги прозвали її «людиною-принтером». Вона публікувала дописи в Truth Social від імені Трампа, зокрема допис про отримання ним листа-повідомлення про намір висунути обвинувачення у справі про перешкоджання передачі влади, що здивувало інших помічників. Згідно з «The Bulwark», у травні 2024 року Гарп поширила відео з вигаданими газетними заголовками, які припускали перемогу Трампа і містили слова «unified Reich» («об'єднаний Райх»).

У своїй книзі «All or Nothing» (2025) журналіст Майкл Волфф назвав Гарп «контролеркою доступу». За словами журналіста Алекса Айзенштадта, одного разу дружина Трампа Меланія Трамп виявила Гарп у його приватних покоях — зоні, призначеній для родини Трампів — де та вночі передавала йому документи. Її близькість до Трампа непокоїла інших помічників, деякі з них пов'язували її особливі стосунки з Трампом з тим, що вона залишилася з ним після штурму Капітолія 6 січня. Помічники, з якими спілкувалася «The New York Times», назвали Гарп «посередницею» та «людиною, яка миттєво виконує його імпульсивні бажання». За даними газети, Трамп нібито говорив, що Гарп була єдиною помічницею, якій було не байдуже до нього після висунення йому обвинувачень у справі про втручання у вибори в Джорджії. Газета також повідомляла про серію листів, які Гарп надсилала Трампу 2023 року і які непокоїли людей із його найближчого оточення. Серед іншого, у них були фрази «Ти — все, що для мене має значення» та «Я хочу приносити тобі радість». Доступ Гарп до Трампа дозволяв іншим людям надсилати їй компрометувальні матеріали про своїх політичних суперників, а політична активістка Лора Лумер використовувала Гарп як канал впливу на Трампа. У серпні «The New York Times» повідомила, що попереднього місяця Трамп доручив Гарп від свого імені надсилати гнівні текстові повідомлення фінансистці Міріам Адельсон від його імені, через що ледь не втратив її підтримку. Перед висуненням Трампу обвинувачень у Нью-Йорку перед пред'явленням Гарп також передала йому зображення, на якому він тримає бейсбольну биту біля голови окружного прокурора Мангеттену Елвіна Брегга.

Виконавча помічниця президента (з 2025 року) У листопаді 2024 року, після перемоги Трампа на президентських виборах 2024 року, «The New York Times» повідомила, що Гарп має увійти до складу його адміністрації. Того ж місяця вона опублікувала повідомлення, надіслане Трампу президентом України Володимиром Зеленським, яке мало залишатися приватним. У січні 2025 року Гарп стала виконавчою помічницею президента Трампа. Вона продовжувала записувати під диктування дописи Трампа в соціальних мережах. Згідно з книгою «Regime Change», Ден Скавіно, який раніше займався обліковими записами Трампа в соціальних мережах, значною мірою передав Гарп контроль над його обліковим записом у Truth Social. Вона відповідала за публікацію відео, в якому Барак і Мішель Обами були зображені як мавпи в образливому расистському контексті, а також зображення Трампа як Ісуса.

У липні 2026 року повідомлялося, що Гарп супроводжувала Трампа й інших його помічників на борту іншого військового літака після того, як президента таємно перевели з Air Force One у Туреччині через загрозу ракетного удару, пов'язану з Іраном. Інші високопоставлені представники адміністрації та прескорпус Білого дому залишилися на борту літака, на якому Трамп прибув до Туреччини.

Примітки

Книги

Статті

Посилання