В програмуванні блок керування () — це область пам'яті або диска, яка містить групу пов'язаних даних, «що використовуються для цілей ідентифікації та керування».
Операційні системи, їх підсистеми та прикладні програми використовують керівні блоки для об'єднання інформації про стан елементів системи та ресурсів. Операційна система має керівний блок, який відстежує стан запущених програм. Прикладами є блок керування процесом, блок керування потоком, Task Control Block або Service Request Block. В деяких системах керівні блоки Unit Control Block містять стан кожного з пристроїв, відомих системі. Відкриті и ідентифікуються блоком керування файлом. Операційні системи або прикладні програми можуть керувати пам'яттю за допомогою керівних блоків. Наприклад, IBM OS/360 MVT підтримує підпули сховища для різних цілей, стан яких відстежується керівними блоками.
Відображення Блок керування має визначення або відображення в одній чи кількох мовах програмування. Це еквіваленти структур мови C struct, які визначають поля та значення, що вони можуть містити. Програмі, яка звертається до блоку керування, зазвичай потрібно надати вказівник, що містить адресу блоку.
Примітки