Пи́щики — колишнє село Староковрайської сільської ради Іркліївського району Черкаської області УРСР. У 1960 році виключене з облікових даних Староковрайської сільської ради у зв'язку із затопленням території водами Кременчуцького водосховища.
Історія Село було у складі Мойсенської волості Золотоніського повіту Полтавської губернії.
Село належить до історико-етнографічного регіону Середнє Подніпров'я (Наддніпрянщина).
За даними клірової книги Полтавської єпархії на 1902 рік:
Чудо-Михайлівська церква села Пищиків, дерев'яна, з такою ж дзвіницею в одній зв'язці, побудована у 1863 році; церковна бібліотека; у приході жіноча школа грамоти та земська народна школа; ружної землі — 33 десятини, церковної — 2 десятини 1900 сажнів, крім того, церква володіла рибним озером «Варчич»; грошового утримання на рік священику — 300 рублів, першому псаломщику — 100 рублів, другому — 30 рублів; церква від Консисторії у 215 верстах.
Прихожан — 710 чоловіків та 691 жінка.
Священик Микола Каллістратов Гребінський — у сані священика з 1862 року, скуфія з 1890 року.
Псаломщики: Іоанн Ємеліанов Михновський — на посаді з 1872 року та Матвій Євфимієв Любіцький — на посаді з 1898 року.
Церковний староста — козак Данило Родіонов Белошистий.
Заштатний псаломщик — Василь Васильєв Михновський.
За даними Державного архіву Черкаської області, існував виконавчий комітет Пищиківської сільської ради Іркліївського району Черкаської області. Окремо в архівних описах зазначений колгосп «Нове життя» села Пищики Іркліївського району.
У 1932—1933 роках, за даними різних джерел, у селі Пищики внаслідок Голодомору загинуло близько 17 осіб. Мартиролог укладено на підставі даних Книги реєстрації актів цивільного стану (Державний архів Черкаської області, Р-5899, оп. 23, спр. 18) та свідчень очевидців Голодомору — Михновської Степаниди Логвинівни, Кутні Марії Максимівни та інших. Свідчення зберігаються у Державному архіві Черкаської області (Р-5664, оп. 1, спр. 84).
У 1960 році село Пищики виключене з облікових даних Староковрайської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області у зв'язку із затопленням території водами Кременчуцького водосховища.https://web.archive.org/web/20211117013541/http://beket.com.ua/cherkasskaja/pishhiki/
Після затоплення частина мешканців Пищиків була переселена на нові місця. Пищики разом із Бузьками згадуються серед поселень, мешканці яких утворили нове село Жовтневе.
Див. також Кременчуцьке водосховище#Затоплені поселення
Примітки
Джерела
Пищики — Бекет: історико-генеалогічна база даних України Державний архів Черкаської області Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Черкаська область. Клірова книжка Полтавської єпархії за 1902 рік.