Будівля Оленівської лікарні (Будинок лікарні Товариства піклування про хворих дітей) — будівля колишньої дитячої лікарні Товариства піклування про хворих дітей міста Харкова та його околиць у Харкові, споруджена у 1912—1913 роках за проєктом архітектора Олександра Ржепішевського. Розташовувана на розі Надійницького та Спиридонівського провулків (нині — Холодноярська вулиця, 5). Була збудована в стилі північного модерну та призначалася для безкоштовного лікування дітей із малозабезпечених сімей.

Історія

Товариство піклування про хворих дітей міста Харкова та його околиць було засноване 1899 року з ініціативи лікаря Миколи Філіппова. Основним напрямом його діяльності була медична допомога дітям із малозабезпечених сімей. Утримання лікарні забезпечувалося переважно благодійними внесками, коштами від громадських заходів та іншими пожертвами. Першу лікарню товариства відкрили 24 вересня 1900 року. Спочатку вона мала 15 ліжок, десять із яких призначалися для безоплатного лікування. За наявності достатнього фінансування всі місця могли надаватися безкоштовно. 1906 року лікарня перейшла до будинку Харківського медичного товариства, де кількість ліжок збільшили до 30. При закладі почав працювати рентгенівський кабінет, а також було організовано амбулаторний прийом.

Потреба у власному приміщенні залишалася одним із головних завдань товариства. Земельну ділянку для майбутньої лікарні товариство придбало 1904 року. Будівництво нового корпусу розпочалося влітку 1912 року під керівництвом архітектора Олександра Ржепішевського. Проєкт нового лікарняного корпусу Ржепішевський виконав безоплатно. Однак бюджету на будівництво всеодно не вистачало. Тому Олександр Ржепішевський звернувся до своїх колег і знайомих із усіх галузей будівництва, і значну частину робіт, матеріалів та обладнання надали харківські підприємці, інженери й підрядники як благодійні внески. Таким чином товариству вдалося істотно зменшити витрати на спорудження будівлі. Важливу роль у фінансуванні будівництва відіграла Н. М. Філонова, яка наприкінці 1912 року пожертвувала 100 тисяч рублів на будівельні роботи та оснащення лікарні. Умовою пожертви було надання лікарні імені її покійної сестри Олени. Правління товариства прийняло цю умову, після чого заклад отримав назву '''Оленівська дитяча лікарня'''. За даними газети «Утро», загальна вартість спорудження нового корпусу становила близько 85 тисяч рублів.

Урочисте закладання будівлі відбулося 1 жовтня 1912 року. Будівельні роботи завершили восени 1913 року. Урочисте відкриття та освячення нового корпусу відбулося 10 листопада 1913 року. На церемонії були присутні представники губернської та міської адміністрації, медичної спільноти, земських установ, благодійних організацій і Товариства піклування про хворих дітей. Богослужіння очолив архієпископ Харківський і Охтирський Арсеній. Під час церемонії також було відслужено панахиду за Оленою Пеуновою, на честь якої лікарня отримала назву. Її бюст встановили в одному з коридорів будівлі.

Після встановлення радянської влади лікарня втратила своє первісне призначення. Будівлю передали під потреби радянської адміністративної системи; зокрема, у ній розміщувався суд Комінтернівського району Харкова. У радянський період споруда зазнала перебудов. Первісні архітектурні елементи, зокрема заокруглений фронтон і шатровий дах, були втрачені, а одноповерхові бічні частини згодом надбудували до двох поверхів. Унаслідок реконструкцій будинок значною мірою втратив свій первісний вигляд. Нині тут розміщений Слобідський районний суд міста Харкова.

Архітектура Нова лікарня розташовувалася на тодішній периферії Харкова, у районі з малощільною забудовою, сполученому з центральною частиною міста у напрямку Сабурової дачі. Будівля являла собою двоповерховий корпус із бічними одноповерховими прибудовами. Її архітектурне оформлення відповідало стилістиці північного модерну. Фасади були оздоблені пілястрами, колонами, ліпними деталями, декоративними вазами та рослинними мотивами. Композицію завершували заокруглений фронтон і шатровий дах. Особливістю споруди були дві тераси, розташовані при бічних частинах будинку. Вони мали цементовану підлогу та призначалися для проведення світлолікування — лікування пацієнтів сонячними променями. У холодну або похмуру погоду передбачалося використання штучного джерела інтенсивного світла, яке в тогочасній медичній практиці розглядалося як заміна сонячного випромінювання. Лікарняний солярій вважався одним із нових для Харкова методів фізіотерапії.

Первісне планування передбачало палати з великими вікнами, операційні, лікарські кабінети, ванні та умивальні кімнати, службові приміщення та інші приміщення, необхідні для функціонування лікувального закладу. При лікарні також передбачалося розміщення механотерапевтичного та ортопедичного відділень, а також залу для ортопедичного лікування амбулаторних пацієнтів. Використання фізіотерапевтичних та ортопедичних методів відповідало тогочасним тенденціям розвитку медицини. За статистичними даними на 1917 рік Оленінська дитяча лікарня мала 50 ліжок і була обладнана, зокрема, ортопедичним та рентгенівським кабінетами, гімнастичним залом і лікувальними ваннами.

Джерела

Посилання