Костянтин Іванович Косаре́вський ( 4 серпня 1955, Київ) — український живописець і педагог; член Спілки радянських художників України з 1988 року. Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2008).

Життєпис Народився в Києві 4 серпня 1955 року. Син художників Івана Косаревського та Анастасії Косаревської. 1973 року закінчив Республіканську художню середню школу імені Тараса ШевченкаКосаревский Константин Иванович / Художники Украины. № 7. 2005. С. 3; 1979 року — Київський художній інститут, де навчався на відділенні живопису у майстерні монументально-декоративного мистецтва у Миколи Стороженка, Вілена Чеканюка.

З 1979 року працював на комбінаті монументально-декоративного мистецтва. З 1996 року працює викладачем у школі мистецтв № 6 Дарницького району Києва.

Мешкає в Києві в будинку на вулиці Діловій, № 6.

Творчість Працює в галузях станкового живопису та монументального мистецтва (виконував роботи на архітектурних об'єктах у техніках вітража, мозаїки, керамічного розпису, енкаустики). Серед монументальних робіт: темперні панно та свинцеві вітражі для слуховідновлювального центру (1980, Київ, вулиця Зоологічна; у співавторстві з Володимиром Марусенком); ескізи для клубу будівельників (1981, Київ, вулиця Щусева; у співавторстві з Володимиром Марусенком); мозаїка на рельєфі будівлі міськвиконкому (1982, Ургенч, Узбекистан; у співавторстві з Володимиром Марусенком); панно для гідромеліоративного технікуму (1984—1985, Ургенч); панно «Політ» і керамічні плитки для готелю аеропорту (1988, Ургенч); ескізи і картони фресок для Київського міського будинку учителя (1983); розписи Михайлівського Золотоверхого собору (1988—2000, Київ; у співавторстві з А. Бородаєм, Анатолієм Свєтлаковим, Володимиром Марусенком); свинцевий вітраж для Будинку культури птахофабрики (1986, Черкаси); розписи гарячою енкаустикою панно на базі відпочинку «Зоряна» об'єднання «Хімпром» (1989, Суми); розписи церкви святої Параскеви (2001—2003; село Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області); розписи храму Івана-воїна (2002, Київ; у співавторстві з А. Бородаєм, Анатолієм Свєтлаковим).

Серед живописних робіт:

«Евакуація–86» (1987); «Очікування» (1989); «Небесний човник» (1990); «Протилежний берег» (1990); «Останній сніг–33» (1996); «Відвідини» (1998); «Повернення з глибин» (1998); «Ло-Шу. Композиції» (2005); «Весняний вітер–86» (2010). </div> Твори перебувають у музеях та приватних збірках України та за кордоном.

З 1985 року бере участь у всеукраїнських, всесоюзних, зарубіжних мистецьких виставках. Персональні виставки відбулися у Києві у 1999, 2001, 2003, 2005 роках. Роботи виставлялися у Сполучених Штатах Америки, Швеції, Австрії та Італії. Основні міжнародні виставки: Культурний центр «Марсвінсхольм» (1990, Істад, Швеція); «Мессепаласт» (1991, Відень, Австрія); Бієнале «Відродження-91» (Львів, Україна); «Єдність» — до 100-річчя українських поселень у Канаді (1991, Київ, Український музей образотворчого мистецтва); «Житло на замовлення» (1992, Падуя, Італія); «Мистецтво Падуї» (1992, Італія); Бієнале «Пан-Україна-95» (1995, Дніпропетровськ).

Автор статей «Психолого-теоретичний підхід до образотворчої обдарованості» // «Проблеми і перспективи розвитку початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів» (Київ, 2006).

Виноски

Примітки

Література