Олександр Володимирович Тараман (позивний «Тара»; 12 червня 1999, Маріуполь, Донецька область — 1 травня 2022, Маріуполь) — український військовослужбовець, солдат Національної гвардії України, навідник та командир гармати окремого загону спеціального призначення «Азов», учасник російсько-української війни та оборони Маріуполя. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (посмертно).

Життєпис Народився 12 червня 1999 року в Маріуполі Донецької області. Навчався у маріупольській школі № 4. У молодших класах вступив до футбольної академії «Іллічівець», займався спортом та брав участь у змаганнях.

Після закінчення дев'ятого класу продовжив навчання у Вищому металургійному професійному училищі № 99. Із підліткового віку займався контактними єдиноборствами, зокрема тайським боксом. Захоплення футболом і бойовими видами спорту привело Тарамана до футбольного фанатського руху. Згодом долучився до колективу «Братія», заснованого у Кривому Розі.

Також захоплювався комп'ютерними іграми, читанням та історією.

У лютому 2020 року вступив до окремого загону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України. Пройшов курс молодого бійця. Службу розпочав навідником, згодом став командиром однієї з гармат. За спогадами побратимів, артилерійський розрахунок під його командуванням мав репутацію злагодженого та ефективного підрозділу.

28 серпня 2020 року одружився з Марією, з якою був знайомий із підліткового віку.

Російське вторгнення в Україну Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну у лютому 2022 року у складі «Азову» брав участь в обороні Маріуполя.

Під час боїв кілька разів приїздив до рідних у Маріуполі та привозив дружині й батькові їжу й необхідні речі. Востаннє зустрічався з ними 9 березня 2022 року.

Загинув 1 травня 2022 року під час оборони Маріуполя у віці 22 років.

Прах Олександра Тарамана похований у колумбарній стіні Лук'янівського кладовища в Києві.

Нагороди

Орден «За мужність» III ступеня — посмертно.

Вшанування пам'яті У Києві неподалік Пішохідного мосту створено мурал на честь Олександра Тарамана.

Історія Олександра Тарамана представлена на Платформі пам'яті «Меморіал» та у проєкті «Трибуна Героїв».

Примітки

Посилання