Антена Елтаніна — об'єкт, сфотографований 1964 року на морському дні антарктичним океанографічним дослідницьким кораблем під час фотографування морського дна на захід від мису Горн.

Завдяки регулярній антеноподібній структурі та вертикальному положенню на морському дні на глибині , деякі прихильники маргінальних теорій та теорій, пов'язаних з НЛО, як-от , припустили, що це може бути позаземний артефакт. Потім її ідентифікували як хижу губку Chondrocladia concrescens (раніше Cladorhiza concrescens).

Історія 1850-тонне судно «Елтанін», уперше спущене на воду 1957 року, слугувало у ВМС США вантажним криголамом. Перекласифіковане 1962 року в океанографічне дослідницьке судно, воно стало першим у світі спеціалізованим антарктичним дослідницьким судном, і виконувало цю роль до 1975 року.

29 серпня 1964 року, під час відбору проб керна та фотографування морського дна на захід від мису Горн (Південна Америка), перебуваючи на 59°07' пд.ш. 105°03' зх.д., судно зробило на глибині фотографію, відтворену в цій статті.

Першою публічною згадкою про незвичайний об'єкт на фотографії стало повідомлення в газеті від 5 грудня 1964 року під заголовком «Загадкова картинка з морського дна» (), 1968 року автор написав статтю для журналу , в якій стверджував, що «Елтанін» сфотографував «дивовижний механізм.… дуже схожий на щось середнє між телевізійною антеною та телеметричною антеною» ().

Ідентифікація як губки

1971 року та Чарльз Д. Голлістер (Charles D. Hollister) у книзі «Обличчя глибини» () ідентифікували об'єкт як Chondrocladia concrescens, вид хижої губки. У книзі відтворено фотографію, зроблену кораблем USNS Eltanin, а також перемальовано малюнок Александра Агассіза, уперше наведений у його книзі 1888 року «Три рейси Блейка» (). Голлістер і Гізен описують Cladorhiza concrescens як губку, яка «дещо нагадує космічну мікрохвильову антену», тоді як Агассіз описав, що губки мають «довге стебло, що закінчується розгалуженим корінням, глибоко зануреним у мул. Стебло має вузли з чотирма-шістьма булавоподібними придатками. Вони, очевидно, покривають, як кущі, великі ділянки дна».

Про ідентифікацію значною мірою не було відомо поза середовищем морських біологів до 2003 року, коли обговорення антени Елтаніна в списку розсилки про НЛО спонукало дослідника Тома Демері () зв'язатися з А. Ф. Амосом (), океанографом, який був на борту «Елтаніна» в 1960-х роках. Амос порадив Демері звернутися по додаткову інформацію до книги Гезіна та Голлістера, після чого Демері опублікував в інтернеті скани малюнків губки.

Примітки

Література