Бра́тство ві́льної Украї́ни (БВУ) — українська підпільна антирадянська націоналістична організація. Існувала у 1954—1955 роках серед українських в'язнів Кунєєвського ВТТ.
Організацію заснувала у липні 1954 року група в'язнів Кунєєвського виправно-трудового табору, що брала участь у будівництві Куйбишевської ГЕС. Очолили БВУ Юрій Литвин і В. Чернов. Метою організації було створення незалежної самостійної України шляхом боротьби проти комуністичного тоталітарного радянського режиму.
З початків керівником БВУ був Юрій Литвин, у майбутньому — дисидент, член Української Гельсінської Групи. Він створив статут, присягу БВУ, написав дві відозви до в'язнів табору, кілька віршів (один з них — «Батьківщина — моя ти земля»).
У листопаді 1954 року очільником БВУ став В. Шамбор.
У лютому 1955 року Юрій Литвин був звільнений з табору. Надалі його завданням було налагодити контакти БВУ з підпіллям Організації українських націоналістів та створити мережу БВУ в Україні.
До організації входило близько 40 осіб. Структурно БВУ поділялося на «трійки», «десятки», очільником кожного підрозділу був «старший брат».
У квітні 1955 року заарештували 16 членів БВУ. За даними радянського слідства, викрита організація мала на меті «боротьбу за відторгнення України від СРСР, боротьбу з комуністичними ідеями, створення „самостійної України“». У вересні того ж року рішенням Куйбишевського обласного суду заарештованих засудили за статтями 58-10 і 58-11 Кримінального кодексу РРФСР: п'ятьох — до 10 років позбавлення волі і 3 років обмеження в правах, інших — від 5 до 8 років ув'язнення.
Література