Лейбгвардії Фінляндський полк — єгерський полк легкої піхоти Російської імператорської гвардії, у складі .
Старшинство формування: з 12 грудня 1806 року. Полкове свято: 12 грудня — день пам'яті святого Спиридона.
Історія полку Сформований у грудні 1806 р. у Стрєльні із селян навколишніх імператорських вотчин як батальйон міліції (ополчення), у складі п'яти рот піхоти з однією півротою артилерії. Створювався під заступництвом великого князя Костянтина Павловича. Батальйон складався з однієї гренадерської, чотирьох мушкетерських рот та артилерійської півроти. 10 грудня 1806 р. командиром батальйону призначений був підполковник Трощинський Андрій Андрійович.
Артилерійська рота батальйону мала на своєму озброєнні 6 гармат: чотири 6-фунтові гармати і два 12-фунтові єдинороги. Артилерійська рота складалася зі 114 рядових артилеристів при 12 унтер-офіцерах з 2 музикантами. Командували ротою три офіцери. Командир роти поручник Захаров Ростислав Іванович, підпоручник Паліцин Михайло Якович та прапорщик Митьков Михайло Фотійович.
10 лютого 1807 р. в Стрільні пройшов огляд та перевірка бойової готовності батальйону і через кілька днів Імператорський батальйон міліції рушив до м. Риги.
22 січня 1808 р. — за відмінності, надані у війну 1807 р. проти французів батальйон зарахований до гвардії і найменований Лейбгвардії батальйоном Імператорської міліції. Артилерійська піврота відокремлена у Лейбгвардії Артилерійський батальйон. 8 квітня 1808 — найменований Лейбгвардії Фінляндським батальйоном. 19 жовтня 1811 — переформований в полк, у складі 3-х єгерських батальйонів, і найменований Лейбгвардії Фінляндським полком. 1812 — брав участь у французько-російській війні У 1813—1814 рр. — брав участь у закордонних походах 12 жовтня 1817 — 1-й батальйон, що знаходився у Варшаві, відрахований на формування Лейбгвардії Волинського полку. Замість нього сформовано новий. 14 (26) грудня 1825 — під час повстання декабристів караульна рота лейбгвардії Фінляндського полку охороняла ворота Зимового палацу в момент складання присяги новому імператорові. На «фінляндців» розраховували під час повстання декабристи, серед його офіцерів було багато членів таємного товариства. Однак єдине, що вони змогли зробити на чолі з поручником Розеном, — зупинити основні сили полку на Ісаакіївському мосту та не дозволити їм прибути на Сенатську площу. Загалом Фінляндський полк залишився вірним службі імператорові. 25 січня 1842 — сформований 4-й запасний батальйон. 10 березня 1853 — 4-й запасний батальйон перейменований в діючий, замість нього сформований 5-й запасний батальйон. У 1828—1829 рр. — брав участь у російсько-турецькій війні У 1830—1831 рр. — брав участь у придушенні польського антиросійського повстання 10 серпня 1853 — 5-й запасний батальйон названий резервним і сформований 6-й запасний батальйон. 26 серпня 1856 — полк приведений до складу 3-х діючих батальйонів з 3-ма стрілецькими ротами. Резервний та запасний батальйони скасовані. 19 серпня 1857 — 3-й батальйон названий резервним і на мирний час розпущений. 30 квітня 1863 — сформований 3-й діючий батальйон. 1 січня 1876 — полк переформований в 4 батальйони, кожен з 4-х рот. 22 липня 1877 — у зв'язку з початком російсько-турецької війни оголошена мобілізація полку. 16 серпня 1877 — полк пішов у похід. Командування офіцерів на Кавказ (поручники Сервіянов, Коханов, Бурмейстер і Палін) і в Болгарію (капітан Ільїн), невчасність прибуття запасних чинів призвели до того, що більше половини рот виступило в похід без командирів, у всіх ротах було по одному субалтерн-офіцеру. Загалом у полк прибуло запасних 1747 осіб Гулевич, — Т.3, — С.204.. У 1877—1878 рр. — брав участь у російсько-турецькій війні. 17 серпня 1877 — сформований 4-й запасний батальйон у складі 4-х рот. 4 вересня 1878 — 4-й запасний батальйон розформований.
18 липня 1914 — у зв'язку з мобілізацією полку сформований запасний батальйон. У 1915 р. полк входив до складу і пройшов через найгарячіші точки фронту: Галицька битва та Івангород (серпень-жовтень 1914): «Бойове хрещення» полку біля села Гелчев. «Фінляндці» атакували «в лоб» у відкритому полі. Незважаючи на величезні втрати, гвардійці вибили австрійців із села та з висот. Загинуло та було поранено понад половину офіцерського складу полку та близько 1000 . Потім були важкі бої під Івангородом, за які офіцери та солдати отримували нагороди 6 травня 1915 року. Краківський напрямок (зима 1914—1915): Полк бився у передгір'ях Карпат та на підступах до Кракова, зокрема, у Ченстохово-Краківській операції у листопаді 1914 р. Позиції під Ломжею (лютий — травень 1915): У цей час полк займав оборону на північному заході, стримуючи німецький наступ. А третій батальйон, яким тимчасово командував капітан Пишков, знаходився на передовій лінії біля села Рогениці. І саме цей батальйон був обраний для почесного параду на честь народження імператора 6 травня 1915 року. У Люблін-Холмській битві в липні 1915 р. : Пройшов крізь бій коло с. Кулик 20 липня 1915 р. , де полк вів тяжкі ар'єргардні бої, і зазнав тяжких втрат, утримуючи фронт під час «великого відступу». У ці дні полк вів бої в районі села Верещин (сучасна Польща) та прикривав відхід російських армій із оточення в «польському мішку». Ситуація була критичною: німецькі війська мали величезну перевагу в артилерії, тоді як російські частини відчували гострий «снарядний голод». полк — активний учасник Першої світової війни. Діяв у Красноставській битві в липні 1915 р. й у Люблін-Холмській битві у тому ж місяці . Воював у Віленській операції в серпні — вересні 1915 р. Бився в битві «на Стоході» в липні 1916 р. 9 травня 1917 — запасний батальйон переформований в Гвардії Фінляндський резервний полк (наказ по № 262). 1 травня 1918 — резервний полк розформований. травень 1918 — діючий полк розформований (наказ Комісаріату у військових справах Петроградської трудової комуни № 82 від 21 травня 1918 р.).
Командири (Командувач у термінології до 1917 р. означав тимчасово виконуючого обов'язки начальника або командира. З 1820-х років посади командира гвардійського полку відповідав чин генерал-майора, а при призначенні на цю посаду полковників вони залишалися командувачами до моменту отримання звання генерал-майора).
Командири батальйону 10.12.1806 — 12.12.1807 — генерал-майор Трощинський Андрій Андрійович, 13.12.1807 — 19.10.1811 — полковник Крижановський Максим Костянтинович, Командири полку 19.10.1811 — 06.07.1815 — полковник (з 15.09.1813 генерал-майор) Крижановський Максим Костянтинович, 06.07.1815 — 29.05.1821 — генерал-майор Ріхтер Борис Христофорович, 29.05.1821 — 14.03.1825 — генерал-майор Шеншин Василь Ніканорович, 17.11.1821 — 07.02.1823 — командувач генерал-майор Паліцин Михайло Якович, 14.03.1825 — 12.12.1829 — генерал-майор (з 15.12.1825 генерал-ад'ютант) Воропанов Микола Фадєєвич, 20.01.1830 — 25.07.1833 — генерал-майор Берніков Павло Сергійович, 25.07.1833 — 06.03.1839 — генерал-майор Офросімов Михайло Олександрович, 06.03.1839 — 06.01.1846 — генерал-майор Вяткін Олександр Сергійович, 06.01.1846 — 06.03.1853 — генерал-майор Крилов Сергій Сергійович, 16.04.1853 — 10.05.1853 — генерал-майор М'ясоєдов Микола Іванович, 17.05.1853 — 09.06.1856 — полковник (06.12.1853 генерал-майор) граф Ребіндер Фердинанд Федорович, 09.06.1856 — 07.07.1863 — генерал-майор Ганецький Іван Степанович, 07.07.1863 — 16.04.1872 — генерал-майор Шебашев Микола Михайлович, 16.04.1872 — 30.08.1876 — флігель-ад'ютант полковник (з 30.08.1873 генерал-майор Свити Його Величності) князь Голіцин Григорій Сергійович, 24.09.1876 — 12.10.1877 — генерал-майор Лавров Василь Миколайович, 18.10.1877 — 16.07.1878 — командувач полковник Шмідт Георгій Іванович, 18.07.1878 — 07.05.1891 — флігель-ад'ютант полковник (з 30.08.1881 генерал-майор) Теннер Єремій Карлович, 07.05.1891 — 14.08.1895 — генерал-майор Бібіков Євген Михайлович, 14.08.1895 — 06.09.1899 — генерал-майор Мешетич Микола Федорович, 06.09.1899 — 23.01.1904 — генерал-майор Рудановський Костянтин Адріанович, 23.01.1904 — 15.06.1907 — генерал-майор Самгін Павло Митрофанович, 15.06.1907 — 13.04.1913 — генерал-майор Козлов Володимир Аполлонович, 13.04.1913 — 15.03.1915 — генерал-майор Теплов Володимир Володимирович, 15.03.1915 — 01.06.1917 — полковник (з 13.04.1915 генерал-майор) барон Клодт фон Юргенсбург Павло Адольфович. 01.06.1917 — 02.12.1917 — командувач полковник Моллер, Олександр Миколайович
Відомі люди, які служили в полку
Гейнс Володимир Костянтинович Митьков Михайло Фотійович Оболенський Євген Петрович Єгор'єв Володимир Миколайович Розен Андрій Євгенович Федотов Павло Андрійович Цебриков Микола Романович Слащов Яків Олександрович Муравйов-Амурський Микола Миколайович
Примітки
Джерела
Гулевич С., История Лейб-гвардии Финляндского полка 1806—1906 гг.: В 4 ч. — : Экономическая Типо-литография, 1906—1907. Краткий очерк истории Лейб-гвардии Финляндского полка, или Материалы в воспоминаниях и рассказах для полной истории Полка. С портр. и план. Бородинского и Лейпцигского сражений. Сост. служившим в баталионе и полку с 1808 по 1820 год А. Мариным; Кн. 1-2 / А. Н. Марин. — : Тип. Имп. Акад. наук, 1846. — 2 т.; 21 см. Д. Ходнев, Лейб-гвардии Финляндский полк в великой и гражданской войне, 1932 г. «Российская Гвардия. 1700—1918. Справочник». Отв. сост. А. М. Валькович, А. П. Капитонов. — : Новый хронограф, 2005. — 448 с. —
Посилання
Таблицы форм обмундирования. 1-я и 2-я Гвардейские пехотные дивизии Нагрудные знаки и жетоны Гвардий Адрес, поднесенный жителями Васильевского острова лейб-гвардии Финляндскому полку в память возвращения его из Турции 04.09.1878 г. С билетом из Петербургского цензурного комитета. Госкаталог. РФ, Минкультуры РФ