Еліза Керолін Боммер, до шлюбу Дестре (; 20 січня 1832 — 17 січня 1910) — бельгійська вчена-ботанік, міколог, дружина птеридолога та колекціонера Жана-Едуара Боммера (1829–1895), професора ботаніки Вільного університету Брюсселя у 1872 році.
Біографія
Юність та шлюб У молоді роки Елізи її батько працював у Лакенському палаці (офіційній резиденції бельгійського короля), що давало їй можливість досліджувати велику територію парку. Її репетитором була палацова гувернантка, але коли дівчинці виповнилося десять років, її віддали до школи-інтернату в сусідньому Вілворде, де вона сумувала за свободою в палаці, але зрештою адаптувалася до дисципліни та розвинула свій музичний талант. Коли їй було двадцять років, вона перестала займатися музикою, її здоров'я постраждало внаслідок довгих годин, проведених на нецікавій роботі. Знаючи про її інтерес до ботаніки, сімейний лікар познайомив її з Жаном-Едуаром Боммером, ботаніком та птеридологом, за якого вона вийшла заміж у 1863 роціСвідоцтво про шлюб. Один з їхніх дітей, Чарльз (1866–1938), згодом став палеоботаніком.
Ботанічна кар'єра Еліза загалом описала понад 200 видів грибів. У 1873 році вона познайомилася із Марієттою Руссо, яка мали схожі інтереси, значна частина їхніх робіт була створена разом. Жан-Едуар Боммер запропонував їм вивчити місцеві гриби, практично недосліджені, за винятком робіт Марі-Анн Лібер (1782–1865), Жерара Даніеля Вестендорпа (1813–1869) та Жана Кікса (1803–1864). Використовуючи «Криптогамні квіти околиць Лувена» та «Криптогамні квіти Фландрії» Кікса, а також «Мікологічну систему» Еліаса Магнуса Фріса, вони розпочали складний та натхненний проєкт. У цьому їм дуже допоміг доступ до бібліотеки місцевого ботанічного саду.
У 1879, 1884, 1886 та 1890 роках Еліза Боммер разом із Марієттою Руссо опублікувала низку монографій у Bulletin de la Société Royale de Botanique de Belgique. У 1896 році з'явилася їхня спільна стаття про гриби Коста-Рики, що базувалася на матеріалах, які у 1887 році зібрав Анрі Франсуа Піттьє. Вони також працювали над вивченням грибів, зібраних бельгійською експедицією 1897—1899 років під керівництвом Адрієна де Жерлаша до Антарктиди, та у 1905 році підготували звіт.
В останні роки життя фізична вада значно обмежувала її діяльність, але вона ніколи не припиняла грати на фортепіано та почала займатися ботанічною ілюстрацією. Після смерті її мікологічна колекція перейшла до гербарію Національного ботанічного саду Бельгії.
Вшанування пам'яті Елі Маршаль назвав рід грибів Bommerella на її честь.
Окремі публікації Bommer E, Rousseau M (1879). Catalogue des champignons observé aux environs de Bruxelles. Bulletin de la Société Royale de Botanique de Belgique18(3): 61–219 [reprinted, TL-2 627]. Bommer E, Rousseau M (1884). Florule mycologique des environs de Bruxelles. Bulletin de la Société Royale de Botanique de Belgique 23(1): 13–365 [reprinted, TL-2 628]. Bommer E, Rousseau M (1886). Contributions à la flore mycologique de Belgique. Bulletin de la Société Royale de Botanique de Belgique 25(1): 13–365. Bommer E, Rousseau M (1887). Contributions à la flore mycologique de Belgique, II. Bulletin de la Société Royale de Botanique de Belgique 26(1): 187–241. Bommer E, Rousseau M (1890). Contributions à la Flore Mycologique de Belgique, III. Bulletin de la Société Royale de Botanique de Belgique 29(1): 205–302. Bommer E, Rousseau M (1896). Primitiae Florae Costaericensis par Th. Durand et H. Pittier. Troisième fasicule. Fungi. Bulletin de la Société Royale de Botanique de Belgique 35: 151–166. Bommer E & Rousseau M (1905). Champignons. Résultats Voyage du S. Y. Belgica en 1897–1898–1899 … Rapports scientifiques …. 6: 1–15, pl. 1–5. [TL-2 629]
Див. також Список ботаніків за скороченням Список жінок-ботаніків
Примітки
Джерела Rousseau, M., “ Necrologie Madame J. E. Bommer, nee Elisa Destrée”, in: Bulletin de la Société royale de Botanique de Belgique, 47 (1910), 256–261. CREESE, Mary, Ladies in the Laboratory II: West European Women in Science, 1800–1900: A Survey of Their Contributions to Research, Maryland, 2004, 104–105.