Ніколас Артур Бугас (; — ) — американський режисер документальних фільмів, ілюстратор, відео- та музичний продюсер. Як карикатурист використовував псевдонім А. Ваятт Манн для створення расистських, антисемітських, антифеміністичних і гомофобних карикатур.
Кар'єра
Бугас був режисером документального фільму в жанрі мондо «Сцени смерті», у якому засновник Церкви Сатани Антон Ла-Вей знімався як ведучий і оповідач 1992 року вийшло продовження «Сцени смерті 2», а 1993 року — «Сцени смерті 3». 1993 року зняв документальний фільм «Говоримо про диявола: Канон Антона Ла-Вея», присвячений Ла-Вею.
1988 року був редактором і художником книги «Файл Менсона», присвяченої Чарлзу Менсону та написаної з прихильних до нього позицій. Бугас був режисером кількох інших фільмів, зокрема документального фільму «Богиня Банні» 1994 року про танцівницю степу Санді Крісп, трансгендерну жінку з інвалідністю. 1998 року Бугас випустив альбом «Celebrities… At Their Worst!», збірку кумедних аудіозаписів з обмовками і невдалими висловлюваннями таких знаменитостей, як Елвіс Преслі, Кейсі Касем, Пол Анка та Джон Вейн. Як ілюстратор, Бугас працював з письменником і видавцем Джимом Гоудом над журналом «Answer Me!».
А. Ваятт Манн Наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років Бугас використовував псевдонім «А. Ваятт Манн» (фонетично: «білий чоловік») для створення відверто расистських й антисемітських карикатур. Вперше вони з'явилися у газеті прихильників расової переваги білих «WAR», яку видавав Том Мецгер.
Окрім чорношкірих і євреїв, його карикатури іноді були спрямовані проти інших меншин і соціальних груп, зокрема геїв і феміністок. Бугаса підозрювали в тому, що саме він стояв за псевдонімом, однак протягом багатьох років це не було підтверджено. Іншим підозрюваним був прихильник переваги білих і відповідальний редактор «WAR» Ваят Калденберг. Калденберг заперечував це, заявляючи, що він «ніколи в житті не малював карикатур» і що автором був «Нік Богус»". Бугас ніколи публічно не підтверджував своє авторство; проте 2015 року його особу як автора, що стояв за псевдонімом Манн, підтвердили кілька людей, які на той час працювали з ним, а також підписи до фотографій, зроблених під час різних заходів.
Карикатури Манна широко використовувалися прихильниками переваги білих, різноманітними інтернет-тролями, а згодом і представниками альт-райтами як меми без суттєвих змін їхнього початкового контексту. Одна з карикатур, яка стереотипно зображує єврея, відома як «Щасливий торговець», стала одним із найпоширеніших антисемітських зображень в інтернеті. Її багаторазово перевикористовували, змінювали та пародіювали, і зрештою вона стала частиною візуальної мови таких сайтів, як 4chan. Роботу Бугаса в ролі Манна інтернет-тролі часто поєднували з карикатурами політичного карикатуриста Бена Гаррісона, через що, за словами самого Гаррісона, їх часто плутали між собою.
Вибіркова фільмографія
Сцени смерті (1989) Сцени смерті 2 (1992) Сцени смерті 3 (1993) Говоримо про диявола: Канон Антона Ла-Вея (1993) Богиня Банні (1994) Серійні вбивці (1994)
Примітки
Посилання