Бульвар Лесі Українки — один із центральних бульварів міста Коломия, довжиною 829 метрів. Він пролягає від вулиці Січових Стрільців до вулиці Гетьмана Мазепи.
Історія Формування сучасного бульвару розпочалося у період перебування Коломиї у складі Австрійської імперії. У першій половині XIX століття тут звели перші муровані кам'яниці, а згодом обабіч вулиці висадили десятки каштанів. Через значну кількість насаджень вона отримала назву Зелена.
У 1880 році австрійський цісар Франц Йосиф I відвідав Коломию з нагоди проведення етнографічної виставки. На вулиці було встановлено тріумфальні арки з вітальними написами польською та українською мовами. А невдовзі після цього візиту вулиця отримала офіційну назву Франца-Йосифа.
У 1919 році, після встановлення в місті польської влади, вулицю було перейменовано на алею Вольності. У 1940 році, після Радянської анексії Західної України та встановлення в місті радянської влади, вулицю було перейменовано на честь радянського партійного діяча Сергія Кірова. Цю назву було повторно підтверджено в 1944 році після завершення німецької окупації міста та відновлення радянського влади.
Сучасну назву на честь видатної української поетеси — бульвар Лесі Українки — об'єкт отримав 1990 року за рішенням першої Коломийської національно-демократичної міської ради. Це перейменування відбулося ще до проголошення незалежності України в рамках масштабної дерадянізації міського простору.
Культурна спадщина На бульварі розташована низка важливих об'єктів: Житловий будинок (бульвар Лесі Українки, 7), кінець XIX ст. Музей історії міста Коломиї Миколаєво-Успенський собор Парк імені Кирила Трильовського Галерея
Примітки
Посилання Цісарський променад й алея Вольності: історія бульвару Лесі Українки в Коломиї // Інформатор Коломия.