Обло́га Черка́с (; весна 1532) — оборона Черкаського замку литовсько-козацьким військом за підтримки міського ополчення під проводом Остафія Дашковича, старости черкаського і канівського, від війська кримського хана Саадета I Ґерая та османських яничарів. За різними даними, облога тривала від 13 до 30 днів. Подія стала одним із ключових епізодів ранньої історії українського козацтва та протистояння Великого князівства Литовського з Кримським ханством.

Про татарський напад і облогу писав польський хроніст-історіограф Марцін Бельський, який був сучасником подій.

Передумови У першій третині XVI ст. місто Черкаси та його замок відігравали роль важливого прикордонного форпосту Великого князівства Литовського, стримуючи походи кримських татар. Як писав сучасник і дипломат Священної Римської імперії Зигмунд фон Герберштайн, староста черкаський і канівський Остафій Дашкович неодноразово домовлявся з татарами, але частіше успішно воював з ними.

Прямим приводом до походу хана Саадета I Ґерая стала серія походів козаків на кримські володіння під проводом Дашковича, останній з яких був здійснений на турецьку фортецю Очаків та кримські улуси восени 1531.

Російський пропонує й іншу причину походу Саадета, що його метою було схопити та позбутися претендента на ханський престол Ісляма I Ґерая, який саме тоді перекочував зі своїми прибічниками у землі Великого князівства Литовського і на початку 1532 перебував поблизу Черкас і Канева. Український професор історії Валерій Ластовський заперечує тлумачення Пєнского і натомість наполягає на гіпотезі, що метою походу була спроба відволікти польсько-литовське військо від можливої допомоги Австрії у її (1529—1533).

Сили сторін. Приготування перед боєм На початку 1532 Саадет Ґерай на чолі війська вирушив на Черкаси, маючи близько 8,5 тис. кінних кримських татар і 1,5 тис. яничарів з гарматами. Принаймні кількасот турків були озброєні пищалями, а татари — лише холодною зброєю. Марцін Бельський писав про наявність у турків 50-ти гармат, але нині науковці вважають вказану кількість значно перебільшеною, оскільки у інших схожих походах кримські хани не мали так багато гармат.

Намагаючись оцінити чисельність захисників фортеці, Віталий Пєнской у своїх підрахунках опирається на ревізію Черкаського замку 1552 року. В ній зазначено, що постійним гарнізоном через 20 років було дві роти драбів загальною чисельністю близько 160 піхотинців. Окрім того, вже у іншого старости був ще окремий особистий загін в 61 воїнів і також ще була можливість мобілізувати «» (тобто 250) козаків з прилеглих територій. У разі воєнних дій до старости мали з'явитися 9 місцевих бояр (лицарів). І, нарешті, ще у замку було 2 гармаші. Разом це 482 воїнів, не рахуючи міського ополчення. У гарнізону була значна кількість вогнепальної зброї — гаківниць і аркебузів. Зазвичай, у загоні драбів близько половини вояків мали вогнепальну зброю. На підставі всіх цих даних, російський історик оцінює кількість захисників у 1532 році в 400—600 вояків.

Звістка про наближення ворога прийшла завчасно, тому Іслям відкочував на лівий берег Дніпра ближче до володінь Московського князівства, а Остафій Дашкович здійснив необхідні приготування для захисту Черкас. Староста встиг відправити гінця на Київ з повідомленням про напад і проханням допомоги — підтвердженням цього є лист короля Сигізмунда до віленського воєводи Альбрехта Гаштольда, в якому монарх повідомляє намісника про напад татар на Черкаси, оголошує мобілізацію та наказує прикордонним старостам і воєводам йти на допомогу Дашковичу:

Віталий Пєнской, окреслюючи часові рамки подій, зауважує, що 21 лютого 1532 король перебував у Кракові і ще не знав про напад, оскільки у письмовому звернені того дня до Пани-ради нічого про напад не сказано.

Облога У своїй статті Віталий Пєнской намагається реконструювати воєнні події і вважає, що татаро-турецьке військо підійшло до Черкас у кінці лютого — на початку березня. На думку дослідника, все населення посаду та навколишніх хуторів разом із козаками укрилося за дубовими стінами Черкаського замку, а нападники спалили посадове місто та зруйнували міст, що з'єднував фортецю із містом.

Черкаський замок на той час перебував у незадовільному технічному стані, проте вдале розташування на високому дніпровському березі дозволяло атакувати його лише з одного боку, де «».

Марцін Бельський писав про бомбардування міста з гармат і кілька невдалих кровопролитних штурмів, але сучасні історики скептично ставляться до цих повідомлень хроніста XVI ст. і висловлюють сумніви, що хан ось так легко послав би на смерть своїх найкращих воїнів, поки стіни фортеці не були б достатньо зруйновані. Дослідники вважають більш ймовірним, що раптовий перший штурм завершився невдачею і татаро-турецьке військо перейшло до облоги та обстрілів з гармат, розраховуючи виснажити гарнізон.

Польський історіограф у своїй праці зазначив, що облога тривала 13 днів, російський історик початку XX ст. Михайло Владимирський-Буданов вважав, що вона тривала 30 днів. Віталий Пєнской вважає, що обидві версії не можна повністю відкидати, але схиляється до меншого терміну. Також він припускає, що захисники під час облоги зробили кілька вилазок, а військо кримського хана розграбували навколишні землі.

Хроніст повідомляє, що згодом кримський хан ініціював переговори (на думку М. Бельського  — аби виманити і схопити Дашковича), але розпочалися вони лише з другої спроби, після того, як сторони обмінялися заручниками. Польський історіограф вважає, що звістка про наближення на човнах Дніпром литовського війська на підмогу спонукала Саадета I Ґерая укласти мир з Остафієм Дашковичем і повернутися додому в Крим.

Наслідки

Невдала спроба здобути Черкаський замок підірвала авторитет Саадета I Ґерая і спричинила перехід кримської еліти на сторону Ісляма I Ґерая та змусила його зректися ханського престолу, який зайняв конкурент. Вже в травні 1532 Саадет I Ґерай вирушив в Туреччину.

Остафій Дашкович виступив на польському Пйотркувському сеймі (1533) із доповіддю про облогу Черкас і демонстрував делегатам «wielikie kule od strzelby tatarskiej». Окрім того, він висунув проєкт оборони України від татар, в якому пропонував збудувати на нижньому Дніпрі кілька фортець та організувати постійну козацьку сторожу на дніпровських островах. Литовський уряд формально схвалив проєкт, але через брак політичної волі та коштів цей задум так і не був реалізований. Сам Остафій Дашкович до кінця життя зміцнював обороноздатність українських земель. Нині історики вважають проєкт черкаського старости важливою віхою у формуванні Запорозької Січі.

Див. також

Історія Черкаської області Історія Черкас Черкаський замок </div>

Нотатки

Примітки

Джерела

Довідники (автор статті Віталій Щербак) (автор статті Борис Черкас)

Література Сторінка 254 Сторінка 154 Сторінки 9—10