Ефект Батчера — Емлера — наукова гіпотеза, яка припускає, що ядра скупчень галактик на проміжних червоних зміщеннях (z ~ 0,3) містять більшу частку блакитних галактик, ніж ядра скупчень на низьких червоних зміщеннях. Цей ефект першими дослідили та Август Емлер у статті 1978 року в Astrophysical Journal.
Опис та історія дослідження ефекту Оригінальна стаття Батчера й Емлера містить дані фотометрії двох скупчень галактик, Cl 0024+1654 за z = 0,39 та за z = 0,46, обидва з яких є типовими за морфологією та багатством. Подібно до розташованого поблизу скупчення Волосся Вероніки, вони багаті на галактики та сильно концентровані до центра. Батчер та Емлер виявили, що в ядрах цих далеких скупчень спостерігається більше блакитних галактик, ніж у ядрах близьких скупчень (з подібними багатством і морфологією).
«Блакитність» галактик скупчення за певних умов можна використовувати як показник поточного зореутворення. Астрономи виділили три спектральні класи, до яких можна віднести значну частину блакитних галактик — членів скупчень. Перший клас становлять об'єкти з інтенсивним зореутворенням, дуже блакитними кольорами та спектрами, що містять емісійні лінії H-дельта. Другий клас — галактики після спалаху зореутворення, які також мають блакитні кольори, як і галактики зі спалахом зореутворення, але характеризуються помірним або сильним поглинанням в H-дельта. До третього класу належать галактики — члени скупчень із широкими спектральними лініями збудження або лінії високих рівнів збудження, які часто спостерігають в активних ядрах галактик. Спостереження Батчера й Емлера свідчать, що за проміжних червоних зміщень у частині галактик ядер багатих скупчень може спостерігатися вища інтенсивність зореутворення, ніж у ядрах багатих скупчень на малих червоних зміщеннях.
Стаття Батчера й Емлера 1978 року спричинила значні дискусії. Наступна серія статей Батчера й Емлера охоплює шість років і завершується роботою «Еволюція галактик у скупченнях. V. Дослідження популяцій від z ~ 0,5» (). У цій роботі наведено фотометрію 33 скупчень галактик із червоними зміщеннями від 0,003 — скупчення Діви — до 0,54 — скупчення Cl 0016+16. Це дослідження підтверджує висновок, зроблений авторами в першій статті 1978 року про те, що в скупченнях галактик зараз відбувається сильна й швидка еволюція галактик.
Висновок Батчера й Емлера спричинив численні дослідження ядер багатих скупчень на проміжних червоних зміщеннях (0,3 ≤ z ≤ 0,9): і Ньюелл (1984), як і Батчер та Емлер, отримали широкосмугову фотометрію таких середовищ. Кауч та ін. (1983), Елліс та ін. (1985), Макларен, Елліс і Кауч (1988), Арагон-Саламанка, Елліс і Шарплс (1991) та Арагон-Саламанка та ін. (1993) отримали зображення скупчень із червоними зміщеннями в діапазоні 0,5 ≤ z ≤ 0,9 в оптичному та інфрачервоному діапазонах. Спектроскопічні спостереження проводили Дресслер і Ганн (1982), Лавері та Генрі (1985) та Кауч і Шарплс (1987). Дослідження морфології галактик у ядрах цих скупчень за допомогою космічного телескопа «Габбл» провели Кауч та ін. (1994) та Дресслер та ін. (1994). Результати цих досліджень показали, що ефект Батчера — Емлера широко поширений у багатих скупченнях за z > 0,2 і зумовлений потужними епізодами зореутворення в частині галактик — членів скупчень.
Схоже, цей ефект притаманний лише багатим скупченням, принаймні таким же багатим, як скупчення Діви, або ще багатшим. Аллінгтон-Сміт та ін. (1993) спостерігали галактики в невеликих групах аж до червоного зміщення 0,5 і не виявили залежності між часткою блакитних членів та багатством групи: у групах усіх ступенів багатства спостерігалася приблизно однаково висока частка блакитних галактик. Коллес та ін. (1990, 1993) підтвердили, що понад 95 % блакитних галактик поля, яскравіших за bJ = 22,5, мають червоні зміщення z < 0,5, що з довірчим рівнем 90% підтверджує моделі, які передбачають відсутність еволюції світності популяції галактик поля починаючи від z = 1. За допомогою космічного телескопа «Габбл» Дресслер та ін. (1994) спостерігали скупчення CL 0930+4713 за z = 0,41, а Кауч та ін. (1994) — AC 114 за z = 0,31 та Abell 370 за z = 0,37. Ці автори незалежно дійшли висновку, що кожне спостережуване злиття між членами скупчення, які обидва мали блакитний колір, демонструвало спектроскопічні ознаки об'єкта зі спалахом зореутворення або після такого спалаху. Тому цілком імовірно, що ефект Батчера — Емлера частково зумовлений злиттями галактик.
Примітки