Михайло Кирилович Грибовський (1786 — після 1833) — публіцист і перекладач; дійсний статський радник; Симбірський віцегубернатор (1822—1826), Слобідсько-Український губернатор (1827—1828). Біографія Народився 1786 року.

З 18 серпня 1814 року виконував посаду керуючого канцелярією Інвалідного комітету. У 1816 році здобув докторський ступінь («доктор обох прав») у Харківському університеті. У 1818 році, отримавши чин надвірного радника (чин VII класу), став бібліотекаром Гвардійського генерального штабу (з 1819 року начальником штабу був О. X. Бенкендорф). З 24 лютого 1819 по 15 липня 1823 року Грибовський служив керуючим канцелярією Олександрівського комітету про поранених.

Таємний агент уряду (1820). Після повстання Семенівського полку узяв на себе організацію таємної військової поліції. У 1821 році доніс про товариства декабристів, його записка про таємне товариство була передана О. X. Бенкендорфом імператору Олександру I. Був членом Корінної управи Союзу благоденства, що імператорським повелінням було залишено поза увагою.

6 червня 1821 року отримує чин колезького радника. З 15 липня 1823 по 31 січня 1826 року — Симбірський віцегубернатор, після чого був викликаний до Петербургу та використовувався за особливими дорученнями. Брав участь у проведенні арештів у справі декабристів; списки учасників змови були складені зокрема й на підставі доносів М. К. Грибовського.

16 березня 1826 року отримує чин статського радника. У 1826 році перебував у Нижньому Новгороді, виконуючи функції таємного агента, доносив Івану Дибичу-Забаланському про порушення, яких припускалися під час етапування декабристів до Сибіру.

15 вересня 1827 року за рекомендацією О. X. Бенкендорфа (з яким був у давніх ділових стосунках, служачи у нього агентом і користуючись його прихильністю) Грибовський був призначений губернатором Слобідсько-Української губернії, ставши першим в її історії керівником із докторським ступенем. У жовтні 1828 року за імператорським повелінням був відсторонений від посади та відданий під суд «з різних предметів»; приводом послугував донос жандармського штабофіцера Бахметєва, який звинувачував губернатора у зловживаннях, що стало реакцією на спроби Грибовського боротися з хабарництвом. Ця справа розглядалася в Сенаті, який 21 січня 1831 року визначив зібрати про Грибовського додаткові відомості. Довести причетність Грибовського до зловживань під час стягнення податків не вдалося.

У 1833 році значився при герольдії.

Сім'я сини — Федір, Петро дочка — з 23 липня 1852 р. одружена з Микитою Семеновичем Власовим, директором вологодської гімназії.

Примітки

Література Семёнова А. В. Новое о доносе М. К. Грибовского на декабристов // Советские архивы. — 1991. — № 6. ГА Харьковской обл., ф. 1010, 20 ед. хр., 1816—1828.