Боротьба́ з відмива́нням гро́шей () стосується законодавства та інституційних практик, розроблених для того, щоб допомогти фінансовим інституціям та іншим регульованим суб'єктам запобігати, виявляти та повідомляти про відмивання грошей та пов'язані з ним фінансові злочини. (Боротьба з відмиванням грошей іноді поєднується з боротьбою , використовуючи абревіатуру AML/CFT.) Окрім регуляторних та наглядових механізмів, спрямованих на забезпечення того, щоб банки та інші відповідні фірми впроваджували заходи контролю AML та подавали , політика AML зазвичай також включає та відповідні правоохоронні органи.

Огляд Керівні принципи щодо боротьби з відмиванням грошей набули глобального значення внаслідок створення Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) та оприлюднення міжнародної системи стандартів боротьби з відмиванням грошей. Ці стандарти почали набувати більшої актуальності у 2000 та 2001 роках, після того як FATF розпочала процес публічного визначення країн, які мали недоліки у своїх законах про боротьбу з відмиванням грошей та міжнародному співробітництві, — процес, розмовно відомий як .

Ефективна програма боротьби з відмиванням грошей (AML) вимагає від юрисдикції криміналізації відмивання грошей, надання відповідним регуляторам і поліції повноважень та інструментів для проведення розслідувань; здатності обмінюватися інформацією з іншими країнами за необхідності; а також вимагає від фінансових установ ідентифікувати своїх клієнтів, встановлювати ризик-орієнтований контроль, вести облік і повідомляти про підозрілі дії.

Суворі є необхідними для боротьби, оскільки багато відмивачів грошей уникають покарання, інвестуючи через складні структури власності та компаній. Банки можуть це робити, але для зменшення таких випадків потрібен належний нагляд з боку уряду.

Протягом останніх років, розширення механізмів боротьби з відмиванням грошей пов'язують із використанням великих даних (big data) та штучного інтелекту.Li, X., Cao, X., Qiu, X., Zhao, J., & Zheng, J. (2017, August). Intelligent anti-money laundering solution based upon novel community detection in massive transaction networks on spark. In 2017 fifth international conference on advanced cloud and big data (CBD) (pp. 176-181). IEEE. Традиційні системи боротьби з відмиванням грошей відстають від загроз, що постійно еволюціонують, і нові технології допомагають спеціалістам із дотримання норм AML вирішувати такі проблеми: погане впровадження, розширення регулювання, адміністративна складність, хибнопозитивні результати.

Криміналізація

Елементи злочину відмивання грошей викладені в Конвенції Організації Об'єднаних Націй про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин та Конвенції проти транснаціональної організованої злочинності. Це визначається як свідома участь у фінансовій операції з доходами від злочину з метою приховування або маскування незаконного походження майна від урядів.

Розділи 18 Кодексу США (U.S.C.) 1956 та 1957 — два найвідоміші закони США щодо злочинів з відмивання грошей — визнають кримінальним злочином «участь у фінансовій операції, що включає доходи від певних злочинів, з метою приховування природи, джерела або власності доходів, які вони принесли...» Відмивання грошей — це «акт переказу незаконно отриманих грошей через законних осіб або рахунки таким чином, щоб їхнє первісне джерело не можна було відстежити».

Роль фінансових інституцій Хоча банки, що працюють в одній країні, зазвичай повинні дотримуватися однакових законів і правил боротьби з відмиванням грошей, усі фінансові установи організовують свої зусилля у цій сфері дещо по-різному. Сьогодні більшість фінансових установ у світі, а також багато нефінансових установ зобов'язані ідентифікувати та до у відповідній країні. Наприклад, банк повинен перевірити особу клієнта і, за необхідності, контролювати транзакції на предмет підозрілої діяльності. Цей процес підпадає під заходи «знай свого клієнта» (KYC), що означає знання особи клієнта та розуміння видів транзакцій, у яких клієнт, ймовірно, братиме участь. Знаючи своїх клієнтів, фінансові установи часто можуть виявити незвичну або підозрілу поведінку (так звані аномалії), що може свідчити про відмивання грошей.

Працівники банків, такі як касири та представники з обслуговування клієнтських рахунків, проходять навчання з питань боротьби з відмиванням грошей та отримують інструкції повідомляти про дії, які вони вважають підозрілими. Крім того, фільтрує дані клієнтів, класифікує їх за рівнем підозрілості та перевіряє на наявність аномалій. До таких аномалій належать будь-яке раптове та значне збільшення коштів, велике зняття готівки або переказ грошей у юрисдикцію з жорсткою банківською таємницею. Менші транзакції, що відповідають певним критеріям, також можуть бути позначені як підозрілі. Наприклад, структурування може призвести до позначення транзакцій. Програмне забезпечення також позначає імена, що містяться в урядових «чорних списках», та транзакції, в яких залучені країни, вороже налаштовані до країни перебування банку. Після того, як програмне забезпечення зібрало дані та позначило підозрілі транзакції, воно сповіщає керівництво банку, яке потім має вирішити, чи подавати звіт до урядових органів.

Витрати на правозастосування та пов'язані з ними проблеми конфіденційності Індустрія фінансових послуг стала більш відвертою у висловлюваннях щодо зростання витрат на регулювання у сфері боротьби з відмиванням грошей та обмежених вигод, які, за їхніми твердженнями, воно приносить. Один з коментаторів писав, що «без фактів законодавство [про боротьбу з відмиванням грошей] керувалося риторикою, обумовленою хибним активізмом, що відповідав на потребу "показувати, що щось робиться", а не об'єктивним розумінням його впливу на предикатний злочин. Підхід соціальної паніки виправдовується використовуваною мовою — ми говоримо про битву з тероризмом або війну з наркотиками».Money Laundering Bulletin, Issue 154, June 2008, Dr Jackie Harvey (Newcastle Business School Журнал The Economist дедалі активніше критикує таке регулювання, особливо у зв'язку з протидією фінансуванню тероризму, називаючи його «дорогою невдачею», хоча і визнає, що інші зусилля (наприклад, зменшення шахрайства з особистими даними та кредитними картками) можуть залишатися ефективними в боротьбі з відмиванням грошей.

Немає точного виміру витрат на регулювання, збалансованого зі шкодою, пов'язаною з відмиванням грошей, і враховуючи проблеми оцінки, пов'язані з вивченням такого питання, малоймовірно, що ефективність законів щодо фінансування тероризму та відмивання грошей можна було б визначити з будь-яким ступенем точності. Журнал The Economist оцінив щорічні витрати на боротьбу з відмиванням грошей у Європі та Північній Америці в 5 мільярдів доларів США у 2003 році, порівняно зі 700 мільйонами доларів США у 2000 році. Економісти, пов'язані з урядом, відзначають значний негативний вплив відмивання грошей на економічний розвиток, зокрема підрив формування національного капіталу, уповільнення економічного зростання та відволікання капіталу від розвитку. Через властиву невизначеність щодо обсягів відмитих грошей, зміни цих обсягів та вартості систем боротьби з відмиванням грошей майже неможливо сказати, які з них працюють краще, а які є більш чи менш економічно ефективними.

Крім економічних витрат на впровадження законів проти відмивання грошей, неналежна увага до практики захисту даних може спричинити непропорційні витрати для прав особи на конфіденційність. У червні 2011 року консультативний комітет із захисту даних Європейського Союзу опублікував звіт про проблеми захисту даних, пов'язані із запобіганням відмиванню грошей та фінансуванню тероризму, в якому було виявлено численні порушення встановленої правової бази щодо конфіденційності та захисту даних. Звіт надав рекомендації щодо того, як боротися з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму у способи, які б захищали права на особисту конфіденційність і закони про захист даних. У Сполучених Штатах такі організації, як Американська спілка захисту громадянських свобод, висловлювали занепокоєння тим, що правила протидії відмиванню грошей вимагають від банків звітувати про своїх власних клієнтів, по суті примусово перетворюючи приватний бізнес на «агентів держави стеження».

Багато країн зобов'язані різними міжнародними документами та стандартами, такими як Конвенція Організації Об'єднаних Націй про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 року, Конвенція проти транснаціональної організованої злочинності 2000 року, Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції 2003 року та рекомендації Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) 1989 року, приймати та забезпечувати дотримання законів про боротьбу з відмиванням грошей з метою зупинити торгівлю наркотиками, міжнародну організовану злочинність та корупцію. Мексика, яка зіткнулася зі значним зростанням насильницької злочинності, запровадила контроль за відмиванням грошей у 2013 році, щоб приборкати цю основну проблему злочинності.

Організації Створена в 1989 році країнами Великої сімки (G7), Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) є міжурядовим органом, мета якого — розробка та сприяння міжнародному реагуванню на боротьбу з відмиванням грошей. Секретаріат FATF розміщується в штаб-квартирі ОЕСР у Парижі. У жовтні 2001 року FATF розширила свою місію, включивши до неї боротьбу з фінансуванням тероризму. FATF — це орган, що формує політику, який об'єднує експертів з права, фінансів та правоохоронної діяльності для досягнення реформ у національному законодавстві та нормативно-правовому регулюванні у сфері боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму (AML та CFT). Станом на 2014 рік до її складу входять 36 країн і територій та дві регіональні організації. FATF співпрацює з низкою міжнародних органів та організацій. Ці організації мають статус спостерігачів при FATF, що не дає їм права голосу, але дозволяє повноцінно брати участь у пленарних засіданнях та робочих групах.

FATF розробила 40 рекомендацій щодо відмивання грошей та 9 спеціальних рекомендацій щодо фінансування тероризму. FATF оцінює кожну країну-члена на предмет виконання цих рекомендацій в опублікованих звітах. Країни, які вважаються такими, що недостатньо дотримуються цих рекомендацій, піддаються фінансовим санкціям.

Три основні функції FATF щодо відмивання грошей:

Моніторинг прогресу членів у впровадженні заходів боротьби з відмиванням грошей, Огляд і звітність щодо тенденцій, методів і контрзаходів відмивання грошей, та Сприяння прийняттю та впровадженню стандартів FATF із боротьби з відмиванням грошей у всьому світі.

Зараз до складу FATF входять 34 юрисдикції-члени та 2 регіональні організації, які представляють більшість найбільших фінансових центрів у всіх частинах світу.

Управління ООН з наркотиків і злочинності підтримує Міжнародну інформаційну мережу з відмивання грошей (International Money Laundering Information Network), вебсайт, який надає інформацію та програмне забезпечення для збору та аналізу даних щодо боротьби з відмиванням грошей.International Money Laundering Information Network. Retrieved on 21 October 2011. Світовий банк має вебсайт, який надає політичні поради та передовий досвід урядам і приватному сектору з питань боротьби з відмиванням грошей.World Bank Financial Market Integrity . Amlcft.org. Retrieved on 21 October 2011. Базельський індекс з протидії відмиванню грошей (Basel AML Index) — це незалежний щорічний рейтинг, який оцінює ризик відмивання грошей і фінансування тероризму у світі.Basel AML Index. Retrieved on 25 September 2018.

Міжнародні інститути, асоціації та координація

, Комітет експертів з оцінки заходів протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму, моніторинговий орган Ради Європи Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей

Державні органи, регулювання

Філіппін