Цифрова свобода «Libertad Digital» ( LD ) — це онлайн- газета, яка видається іспанською мовою з 8 березня 2000 року. Визначає себе як ліберальне видання.

Походження Ідея створення Libertad Digital сформуватися наприкінці листопада 1999 року як ініціатива групи, що протягом кількох років просувала паперовий журнал ідеологічного та історичного поширення під назвою La Ilustración Liberal, яким зараз керує Маріо Нойя. Це була неформальна група заснована на дружніх дружніх стосунках, її основою були журналіст Федеріко Хіменес Лосантос, журналіст Хав'єр Рубіо Наварро та Хосе Марія Марко, директор журналу. Також у цій початковій групі був економіст і юрист Альберто Рекарте, який згодом обійняв посаду президента Libertad Digital завдяки своєму досвіду в управлінні бізнес-аспектами, необхідними для проекту.

Хав'єр Рубіо, який залишив журнал GEO у серпні 1999 року, обійняв посаду виконавчого директора та запустив Libertad Digital у березні 2000 року, зі штатом із 16 осіб у редакції. Разом з ними, значна група іспаномовних журналістів та фахівців з комунікацій зробила свій внесокв розвиток цього видання.

Перше видання було опубліковано 8 березня 2000 року. Гільєрмо Дюпюї, Хесус Гомес Руїс, Фернандо Діас Вільянуева, Даніель Родрігес Еррера, Віктор Гаго, Хуан Рамон Ралло, Хосе Карлос Родрігес, Маріо Нойя та Луїс Ерреро Голдасар працювали редакторами та авторами. Через Рекарта приєдналися деякі прибічники, поціновувачі Фрідріха Гаєка. Крім того, були контакти з групою латиноамериканських лібералів навколо фонду Маріо Варгаса Льоси, який брав участь у роботі «Ліберальна ілюстрація», та з іспаномовними членами Інституту Катона . Інші ліберали, менш прив'язані до певної школи думки, починають співпрацювати, такі як Франсіско Кабрільйо, Хосе Рага або Карлос Родрігес Браун, великий популяризатор лібералізму протягом тривалого часу на радіо Cadena Ser, а пізніше на Onda Cero . Також були опубліковані статті Педро Шварца .

Ще однією важливою фігурою з самого початку був Карлос Семпрун Маура . Крім того, на різних позиціях працювали Антоніо Лопес Кампільо, Габріель Альбіак, Амандо де Мігель і Сесар Відаль. Журналісти Херман Янке та Енріке де Дієго також були причетні до створення цього видання, хоча зрештою вони покинули проєкт і сьогодні заявляють про свою відсторонення від його основних редакційних та деонтологічних принципів.

Після того, як проєкт було консолідовано, до нього поступово приєдналося нове покоління молодих лібералів, таких як Хуан Карлос Хіраута (ще один з його найактивніших співробітників) якого називають ліберальним вибухом .

У січні 2005 року вони запустили англомовну версію газети «The Spain Herald» , перекладаючи новини та статті з іспанської мови. Його публікація припинилася у червні 2006 року.

У вересні 2009 року було здійснено новий випуск акцій за ціною 19 євро за акцію, при цьому більшість випущених нових акцій залишилися в руках акціонерів-основних компаній, і лише невелика частина дісталася приватним інвесторам.

Фінансування Його початковими акціонерами були дві групи, які порівну розподіляли капітал: група Intereconomía Хуліо Аріси з католицькою орієнтацією та група ліберальної орієнтації - Федеріко Хіменесом Лосантосом, Альберто Рекарте та Хав'єром Рубіо.

За повідомленнями деяких ЗМІ, колишній скарбник Народної партії Луїс Барсенас під час допиту суддею Пабло Русом зізнався, що Народна партія вклала понад 400 мільйонів євро у 2004 році у Libertad Digital під час збільшення капіталу, чорні гроші, що надійшли б з так званого «фонду B» партії, що став відомим у скандалі з документами Барсенаса . Однак газета заперечила, що Народна партія безпосередньо вливала капітал. Через це питання адвокат Гонсало Бойє подав позов проти онлайн-газети, який було відхилено.

Газета Окрім щоденних новин, Libertad Digital визначає себе як газета з висловленням думок . У ньому працює майже сто постійних авторів, які публікують в середньому 12 колонок на день. З січня 2005 року по червень 2012 року газета мала два спеціальні додатки з понеділка по п'ятницю під назвами «Закордонні справи», «Ідеї», «Церква», «Книги» та «Вихідні», хоча в липні 2009 року релігійний додаток був замінений додатком «Історія». Їх очолював журналіст Маріо Нойя, нинішній керівник відділу громадської думки. Редактор і засновник залишається основним автором газети, хоча в останні роки з'явилися й інші колумністи . Серед його найбільш репрезентативних підписів Габріель Альбіак, Амандо де Мігель, Карлос Родрігес Браун, Сесар Відаль, Альберто Мігес, Франсіско Кабрільо, Фрей Жозефо, Хосе Гарсія Домінгес, Орасіо Васкес-Ріал, Крістіна Лосада, Луїс дель Піно, Серафін Фанхул, Альберто Асереда, Агапіто Маестре, Хуан Рамон Ралло, Антоніо Хосе Чінчетру, Хосе Карлос Родрігес, Педро де Тена та GEES .

Також газета публікувала графічні редакційні статті американських гумористів Кокса та Форкума до їхнього завершення діяльності, а також карикатуриста Борхі Монторо з лютого 2013 року по березень 2015 року.

Редакційна лінія Основна мета газети полягає у висвітленні новин та аналітичні, експертні статті. Зазвичай газета покладається на агентства для висвітлення інформації, але в останні роки поступово робить ставку на власну інформацію. Його численні співробітники охоплюють широкий діапазон від неоконсерватизму до лібертарианства та класичного лібералізму . Тут часто публікуються статті американських лібералів та неоконсерваторів (таких як консервативний Фонд спадщини та лібертаріанський Інститут Катона ), а також перегукуються з новинами, редакційними статтями та інтерв'ю, проведеними в ліберально-консервативних ЗМІ, таких як Wall Street Journal або Fox News .

Libertad Digital не ідентифікує себе з ідеологією жодної національної політичної партії. На противагу цьому, він зазвичай дуже критично ставиться до двох основних національних партій, як Іспанської соціалістичної робітничої партії, так і Народної партії, а також до сепаратистських націоналізмів та комунізму. Ця критика значною мірою ґрунтується на економічному та культурному інтервенціонізмі, , а також на думці, що іспанські ліві втратили первісну ідею національності, що виникла з часів Кадісських кортесів.

Libertad Digital завжди займає критичну позицію щодо мирного процесу з ЕТА, описуючи його як «повний брехні», пронизаний «поступками», «зневагою до жертв» та «атаками на верховенство права». На його сторінках розміщено блог журналіста Луїса дель Піно, який разом із рухом «Чорні пішаки » присвячує себе поширенню деталей судового викладу справи 11-M, викриваючи можливі суперечності, що містяться в ньому. 7 грудня 2023 року їх зобов'язали сплатити 4000 євро за «неправдиві заяви», коли вони звинуватили двох митців у прихильності до ЕТА після того, як справу проти них вже було закрито.

У зовнішній політиці Liberad Digital дотримується євроскептичної позиції, критично ставлячись до Європейського Союзу та бюрократії, явиступає проти централізації влади в Брюсселі .

Дифузія У травні 2009 року Бюро з обґрунтування тиражів (OJD) поставило газету на 39-те місце серед цифрових медіа-ресурсів з найбільшою кількістю унікальних відвідувань щодня.

Див. також

Лібертад Цифрове ТБ esRadio Інститут Хуана де Маріани