Джон Ендрю Макбрайд

Джон Ендрю Макбрайд (14 серпня 1943 — 7 серпня 2024) — американський військово-морський офіцер, льотчик-випробувач, астронавт та адміністратор NASA.

Протягом своєї кар'єри у ВМС США Макбрайд служив льотчиком, льотчиком-винищувачем, льотчиком-випробувачем та авіаційним інженером. Він досяг звання капітана, коли вийшов у відставку у 1989 році.

Макбрайд був астронавтом NASA, пілотував STS-41-G і був би командиром STS-61-E, якби місію не скасували як наступний запланований запуск після катастрофи Challenger.

Раннє життя, освіта та особисте життя Джон Макбрайд народився 14 серпня 1943 року — наймолодший з п'яти братів і сестер — у Чарльстоні, Західна Вірджинія. Коли він був ще маленькою дитиною, його сім'я переїхала до Беклі, Західна Вірджинія, яке він вважав своїм рідним містом. У 1960 році він закінчив середню школу Вудро Вільсона в Беклі, потім навчався в Університеті Західної Вірджинії з 1960 по 1964 рік і отримав ступінь бакалавра наук з аеронавігаційної техніки в Аспірантурі Військово-морських сил США в 1971 році. Він навчався в аспірантурі з управління людськими ресурсами в Університеті Пеппердайн. В Університеті Західної Вірджинії Макбрайд став членом братства Фі Дельта Тета.

Макбрайд одружився з колишньою Брендою Лу Стюарт у 1966 році. У них було троє дітей: Річард М. (1962—1992), Мелісса Л. (1966) та Джон А. (1970). After their divorce in 1986, he married the former Sharon Lynn White in 1988, which also ended in divorce in 2019.Після їхнього розлучення в 1986 році він одружився з колишньою Шерон Лінн Вайт у 1988 році, що також закінчилося розлученням у 2019 році.

Військова кар'єра Військово-морська служба Макбрайда розпочалася в 1965 році з льотної підготовки на військово-морській авіабазі Пенсакола у Флориді. Після того, як йому було призначено військово-морський льотчик і він отримав крила в серпні 1966 року, його було призначено до винищувальної ескадрильї 101 (VF-101), що базувалася на військово-морській авіабазі Океана у Вірджинії, для навчання на літаках F-4 Phantom II. Згодом його було призначено до винищувальної ескадрильї 41 (VF-41), де він три роки служив пілотом винищувача та офіцером дивізії. Він також служив у складі VF-11 та VF-103. Під час розгортання у Південно-Східній Азії Макбрайд здійснив 64 бойові вильоти під час війни у ​​В'єтнамі.

Він навчався у Школі льотчиків-випробувачів ВПС США (клас 75A) на авіабазі Едвардс у Каліфорнії, перш ніж прибути до четвертої ескадрильї випробувань та розробок повітряних сил (VX-4) на військово-морській авіабазі Пойнт-Мугу в Каліфорнії, де служив офіцером з технічного обслуговування та офіцером проекту Sidewinder. Він літав понад 40 різних типів військових та цивільних літаків та пілотував військово-морський F-4J Phantom «Spirit of '76», розфарбований у стилі двохсотріччя, на різних авіашоу протягом 1976, 1977 та 1978 років. Він мав кваліфікацію Федерального управління цивільної авіації, яка включала сертифікат цивільного комерційного пілота (багатомоторний), пілота за приладами та планера, а раніше він працював сертифікованим інструктором з польотів.

Він налітав понад 8800 годин, включаючи 4700 годин на реактивних літаках та понад 600 посадок на авіаносець.

Кар'єра в NASA Макбрайд (внизу ліворуч) з екіпажем місії STS-41-G Обраний NASA кандидатом у астронавти в січні 1978 року, Макбрайд став астронавтом у серпні 1979 року, першим астронавтом із Західної Вірджинії. Його завдання в NASA включали провідного пілота-переслідувача під час першого польоту космічного шатла «Колумбія», перевірку програмного забезпечення в Лабораторії інтеграції авіоніки шатлів (SAIL), комунікатор капсули для STS-5, STS-6 та STS-7, менеджер файлів польотних даних та розробку процедур орбітального зближення.

Макбрайд був пілотом STS-41-G, який був запущений з Космічного центру Кеннеді у Флориді 5 жовтня 1984 року на борту орбітального корабля «Челленджер». Це був перший екіпаж із семи осіб, на той час найбільший екіпаж, коли-небудь відправлений у космос. Під час своєї восьмиденної місії члени екіпажу розгорнули супутник радіаційного балансу Землі, провели наукові спостереження за Землею за допомогою палети OSTA-3 та великоформатної камери, а також продемонстрували потенційну можливість дозаправки супутника за допомогою виходу в відкритий космос та пов'язаної з цим передачі гідразину. Тривалість місії становила 197 годин і завершилася посадкою в Космічному центрі Кеннеді у Флориді 13 жовтня 1984 року.

Макбрайд мав знову здійснити політ у березні 1986 року як командир STS-61-E. Цей політ був одним із кількох, відкладених NASA після аварії Challenger у січні 1986 року.

Макбрайд, як командир космічного польоту STS-61-E, який так і не здійснив польоту. 30 липня 1987 року Макбрайда було призначено до штаб-квартири NASA на посаду помічника адміністратора зі зв'язків з Конгресом, відповідального за зв'язки NASA з Конгресом Сполучених Штатів, а також за координацію та керівництво всіма комунікаціями штаб-квартири та польових центрів з організаціями підтримки Конгресу. Він обіймав цю посаду з вересня 1987 року по березень 1989 року. У 1988 році Макбрайда було призначено командувачем екіпажу місії STS-35 (ASTRO-1), запуск якої був запланований на березень 1990 року, але він вирішив натомість піти у відставку з NASA. Примітки

Посилання Astronautix biography of Jon McBride Spacefacts biography of Jon McBride McBride at Spaceacts ()